Ось адаптована історія:
Рідний син зрадив свою матір
На випускному всі дівчата мріяли сфотографуватися з ним. Але він обрав Соломію… Не блищала красою, не вражала розумом чи знаннями. Та її батько був важливою персоною в місті. І сукня в Соломії на випускному була найрозкішніша… І до університету вона теж вступила. Так і вийшло – ніби взяла його за руку на випускному, та й не відпускала роками, аж до вінця.
***
ЖИТТЯ ЯК Є. Синочок
Маленьким ним захоплювалися, мов картиною. Крім того, що вродився дуже гарним, хлопчик ще й умів підлещуватися! Візьме хтось на руки – а він так щиро пригортається. Цукерку йому давали навіть незнайомі люди. Ганна боялася, щоб не зглазили дитину. А в школі бувало, що дівчатка сварилися – всі хотіли з ним дружити, а потім і зустрічатися. Олесь – і відмінник, і спортсмен. Тільки дуже бідний. Та місцеві красуні не звертали уваги на те, що їхній ідол носив одні джинси, доки вони не розлізлися по швах. З іншого сміялися б, а з нього – ні!
На весіллі Соломії було багато гостей. Три дні грала музика на все село. Запрошували не всіх, а вибраних. Казали, що такого бенкету ще не бачили. Але всі обговорювали одне – на весіллі не було матері нареченого. Хтось посміхався, хтось хитав головою – як же так?
Ганна того дня з хати не виходила. Чекала сина напередодні, не вірила, що не зайде, не запросить. Заквітчані машини з гучними сигналами пронеслися повз її двір. Вона накрилася ковдрою, а молодший син Дмитро вдавав, що читає. Коли стемніло, Дмитро прокрався на весілля і схопив брата за руку:
“Олесю! Як ти міг! Мама цілий день плаче!” – прошепотів йому.
“Слухай, малий! Скажи їй, хай не плаче. У мене все добре! У нас з Соломією і її батьками угода: одружуюсь – і до вас ні ногою! Я слово дав!”
“Дав би тобі!” – замахнувся Дмитро, але брат перехопив його руку.
“Геть звідси, поки не помітили! Ще й мені життя зіпсуєш! Соплику!” – випхнув його на вулицю. “Зрозумів?!”
Ганна чекала сина біля воріт. Не питала, де був… Обнялися…
