Мамо, чому ти мене не запросила на свої іменини? Вона стиснула телефон так, що пальці побіліли. Ти ж знаєш чому мати зітхнула. Як ти пішла з родини тато не може тобі пробачити. А Андрій ну, він завжди був за Ольгою, яка теж тебе недолюблює.
Оксана стояла перед дзеркалом, підводячи очі. Рідкісний вечір без дітей подруги умовили вийти, відволіктися. Розлучення ще не було офіційним, але жити з чоловіком під одним дахом вона більше не могла.
Ти сама руйнуєш родину, казав батько.
Ти завжди все ускладнюєш, додавав брат.
Вона давно перестала щось пояснювати. Навіщо? Чоловіча солідарність усе одно не дала їм стати на її бік.
А от від мами було особливо боляче чути, що ідеалів не існує, ти живеш у мріях. Ніхто не розумів, чим вона не задоволена. А отже проблема в ній самій.
Задзвонив телефон. У трубці радісно кричала Іринка:
Ти готова? Таксі підїхало!
Так, виходжу.
Діти вже спали бабуся погодилася посидіти з ними. Та не мама вона наполегливо карала Оксану за рішення розлучитися, а свекруха, яка, здається, єдина в оточенні, що її не осуджує.
Ви впевнені, що впораєтеся? запитала Оксана вже біля дверей. Дзвоніть, якщо що. Будь ласка!
Та годі тобі! Жінка махнула рукою. Вони ж не немовлята. Тобі хоч іноді потрібно відпочивати.
Вона кивнула, але всередині щось стиснулося. Іноді. А вона вже три роки ніде не бувала, окрім дитячих садків та батьківських зборів.
Клуб був шумний, модний. Оксана навіть трохи хвилювалася давно не виходила, не танцювала, не почувала себе просто жінкою, а не матірю, дружиною чи невдахою, яка зруйнувала «нормальну сімю».
Музика лунала настільки голосно, що аж закладало вуха. Яскраві спалахи світла, сміх, тіснява, запах пива та дорогих духів.
О, нарешті! Ірина схопила її за руку. Ми вже почали без тебе!
Оксана посміхнулася і одним ковтком випила перший келих. Боже, як же давно.
Танцюємо?
Пізніше, я
І тут вона побачила.
За великим столом у центрі зали її брат Андрій, його дружина Ольга у блискучій сукні, батько з келихом шампанського, тітка Надя, дядько Сашко Вся її родина.
Що голос зник.
Ірина помітила її погляд, глянула туди:
О, це ж твої? Який збіг!
Збіг?
Раптом прозріння. Середа. День народження матері.
Мамо, твої іменини ж у середу? питала вона на вихідних. Ми ж завжди святкували у суботу. Цього року теж так?
Мати уникала її погляду.
Ой, яка там субота, чи кожного року святкувати? Цього разу не вийде, Оксанко, справи
Справи? Так. Справи це щоб зібратися всім разом без Оксани. Відзначити свято. Вона тут зайва. Та, хто все псує.
Ти як? Ірина нахмурилася.
Вона повільно відступила.
Я? Так мені треба додому.
Що?! Та ти тільки прийшла!
Але Оксана вже йшла до виходу, серце билося шаленим ритмом, в очах стояли сльози. Ніхто з рідних її не помітив.
У таксі вона втулилася у вікно і нарешті дозволила собі заплакати. Тихо, беззвучно. Вони не хотіли її бачити. І, схоже, ніколи не хотіли.
Таксі зупинилося біля будинку, але виходити не хотілося. Всередині все горіло від образу, від сорому, від цього вічного питання: чому? Що зі мною не так?
Не встигла зачинити двері, як завібрував телефон. Повідомлення від брата: «Привіт. У мами сьогодні свято. Ти привітала?
Вона сіла на лавку біля підїзду, набрала у відповідь:
Я була там. Ви мене не помітили. Заплющила очі. Глибоко вдихнула. Видалила повідомлення.
Телефон знову задзвонив. Мама.
Алло? Голос тремтів.
У тебе все гаразд? Мати шепотіла, ніби боялася, що хтось почує. Андрій каже, ти не відповідаєш
Я була у клубі.
Пауза.
У якому клубі?
У тому самому, де ви зараз.
Тиша. Потім шум, ніби мама прикрила трубку рукою.
Ти ти нас бачила?
Так.
Ще пауза. Довга.
Мамо чому? Вона стиснула телефон так, що пальці побіліли.
Ти ж знаєш чому мати зітхнула. Як ти пішла з родини тато не може тобі пробачити. А Андрій ну, він завжди був за Ольгою, яка теж тебе недолюблює.
А ти?
Мовчання.
Відповідь була очевидною.
Вдома діти спали. Свекруха, побачивши її обличчя, нічого не спитала просто налила чаю з медом:
Пий. Ти вся тремтиш.
Оксана взяла чашку, і раптом розплакалася, як дитина:
Вони були у клубі. Влаштували свято. Без мене. Навмисно. Не хочуть мене бачити.
Свекруха стиснула її руку:
Боляче. Поплач, стане легше. А потім запитай себе чи варті
