Я зрозумів, що накоїв. Хотів повернутися до колишньої дружини, з якою прожив 30 років, але вже було запізно…
Мені зараз 52. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні родини, ні дітей, ні роботи нічого…
Звати мене Віктор. Тридцять років я жив із жінкою на імя Марія. Завжди заробляв на сімю, а вона доглядала за домом. Не хотів, щоб вона працювала. Мені подобалось, що вона вдома. Але з часом вона почала мене дратувати.
Жили ми поважаючи один одного, але кохання згасло. Я вважав, що це нормально. Мене це влаштовувало. Але потім усе змінилося. Одного вечора в барі я зустрів Оксану. Вона була на 20 років молодша за мене. Красуня, лагідна, кумедна наче зі сну.
Ми почали зустрічатись, і незабаром вона стала моєю коханкою. Через два місяці я зрозумів, що більше не хочу брехати дружині. Не хотів повертатись додому після роботи. Я кохав Оксану і хотів, аби вона стала моєю дружиною.
За кілька днів я розповів усе Марії. Вона не влаштовувала сцен. Залишалася спокійною. Я подумав, що й вона мене не любить, тому так легко це сприйняла. Але тільки зараз я усвідомлюю, як сильно її поранив.
Ми розлучилися. Продали квартиру, де прожили стільки років. Оксана наполягала, щоб я не залишав житло колишній дружині. Так я і зробив. Марія купила собі однокімнатну. Я ж на заощадження взяв двокімнатну для Оксани.
Не допоміг колишній дружині, не дав і копійки. Знав, що в неї нема грошей, і роботу вона не знайде відразу. Але тоді мені було байдуже. Наші сини не хотіли зі мною говорити. Вони відчували, що я зрадив їхню матір, і не могли мені пробачити.
Тоді це мене не хвилювало. Оксана була вагітна, і ми з нетерпінням чекали дитину. Незабаром народився син. Але хлопчик не був схожий ні на мене, ні на Оксану. Друзі сумнівалися, чи мій це син. Я не хотів їх слухати.
Життя з Оксаною не складалося. Я мусив багато працювати, доглядати за домом і дитиною. Вона лише вимагала грошей і постійно десь пропадала. В хаті був безлад, їжі ніколи не було приготовано. Поверталася о третій чи четвертій ночі, пахла алкоголем і заводила сварки на порожньому місці.
Зрештою я втратив роботу. Був виснаженим, злим, і робив усе спустя рукава. Три роки моє життя було таким. Потім мій брат, який ніколи не любив Оксану і сумнівався в батьківстві, змусив мене зробити тест ДНК. Виявилось не мій син.
Ми розлучилися одразу після цього. Тим часом у мене не було жодного звязку ні з дружиною, ні з синами. Після розлучення з Оксаною я вирішив повернутися до першої дружини. Купив квіти, вино, торт і пішов до неї. Виявилось, що Марія там більше не живе. Новий господар дав мені її нову адресу.
Я прийшов туди. Двері відчинив чоловік. Виявилось, Марія знайшла гарну роботу і вийшла заміж за колегу. Вона була щаслива і почувалася добре.
Незабаром я зустрів її в кафе. Попросив повернутися. Вона подивилася на мене, як на дурня, і пішла. Тепер я розумію свою помилку. Чого я хотів? Що здобув? Навіщо кинув дружину заради молодої дівчини?
Мені зараз 52. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні роботи, навіть сини не хочуть зі мною спілкуватись. Я втратив усе, що було для мене найважливішим. І це лише моя провина. На жаль, цю помилку вже не виправити…
