Ніколи не кохав свою дружину і неодноразово їй про це казав. Вона не була винна жили ми досить добре. Вона ніколи не влаштовувала сцен, ні в чому не докоряла завжди була лагідною та турботливою. Але проблема залишалася: кохання не було.
Щоранку прокидався з думкою піти. Мріяв знайти жінку, яку справді кохатиму. Та й гадки не мав, як доля все переверне.
З Оленою мені було комфортно. Вона не лише ідеально вела господарство, а й була чарівною. Друзі заздрили, не розуміючи, як мені так пощастило з дружиною.
Я теж не розумів, чого заслужив її любов. Звичайна людина, нічим не краща за інших. А вона мене кохала Як так вийшло?
Її відданість не давала мені спокою. Ще більше мучила думка, що якщо я піду, хтось інший займе моє місце. Хтось багатший, вродливіший, успішніший.
Коли уявляв її з іншим, сходив з розуму. Вона була моєю, навіть якщо я її не кохав. Це почуття володіння було сильнішим за розум. Та чи можна прожити все життя з тим, кого не любиш? Гадав, що зможу, та помилявся.
«Завтра скажу їй усе», вирішив я, лягаючи спати. Вранці, під час сніданку, набрався сміливості.
Олено, сідай, треба поговорити.
Звісно, слухаю, любий.
Уяви, що ми розлучаємося. Я йду, живемо окремо
Олена засміялася:
Які кумедні думки! Це гра?
Дослухай до кінця. Це серйозно.
Гаразд, уявляю. І що далі?
Відповідай чесно: чи знайдеш когось іншого, якщо я піду?
Іване, що з тобою? Чому думаєш про розлучення?
Тому що не кохаю тебе й ніколи не кохав.
Що? Жартуєш? Нічого не розумію.
Хочу піти, але не можу. Думка, що ти будеш з кимось іншим, не дає мені спокою.
Олена задумалася на мить, потім спокійно відповіла:
Нікого кращого за тебе я не знайду, тож не хвилюйся. Іди, я ні з ким не буду.
Обіцяєш?
Звісно, підтвердила Олена.
Почекай, але куди ж мені йти?
У тебе немає куди?
Ні, ми завжди були разом. Мабуть, треба залишитися поруч, сумно промовив я.
Не журись, відповіла Олена. Після розлучення обміняємо квартиру на дві менші.
Справді? Не сподівався, що ти так допоможеш. Чому ти це робиш?
Тому що кохаю тебе. Коли кохаєш, не можна тримати проти волі.
Минуло кілька місяців, і ми офіційно розлучилися. Незабаром я дізнався, що Олена не дотримала обіцянки. Вона знайшла іншого чоловіка, а квартири, які дісталися їй від бабусі, і не збиралася ділити. Я опинився ні з чим.
Як тепер вірити жінкам? Не знаю.
Що ви думаєте про вчинок Івана?
