Дзвінок надокучив, повідомляючи, що хтось прийшов. Оксана зняла фартух, витерла руки й пішла відчиняти двері. На порозі стояла донька з молодим хлопцем. Мати впустила їх у квартиру.
Привіт, мамо, донька поцілувала її в щоку. Знайомся, це Віталій. Він житиме з нами.
Вітаю, привітався хлопець.
А це моя мама, тітка Оксана.
Оксанко, поправила вона доньку.
Мам, що в нас на вечерю?
Гороховий суп і ковбаски.
Я не їм горохового супу, відповів хлопець, переступив через поріг і пішов у кімнату.
Ну, мамо, Віталій не їсть горох, розплющила очі донька.
Хлопець влаштувався на дивані, кинувши рюкзак на підлогу.
Це, власне, моя кімната, сказала Оксана.
Віталій, ходімо, я покажу, де ми житимемо, скрикнула Марічка.
А мені тут подобається, буркнув хлопець, підводячись із дивана.
Мам, придумай, що дати Віталію поїсти.
Не знаю, у нас ще є пів пачки ковбасок, знизала плечима Оксана.
Піде з гірчицею, кетчупом і хлібом, відповів він.
Добре, лише й змогла сказати Оксана, йдучи на кухню. Раніше вона таскала додому кошенят і цуценят, а тепер ось це привела. Годуй ще й його.
Вона наклала собі горохового супу, поклала на тарілку дві смажені ковбаски, взяла салат і з задоволенням приступила до вечері.
Мам, що ти там одна їси? увійшла на кухню донька.
Бо прийшла з роботи і хочу їсти, відповіла Оксана, жуючи ковбасу. Хто хоче їсти нехай сам і готує. І ще запитання: чому Віталій житиме з нами?
Як чому? Він мій чоловік.
Оксана ледь не подавилася.
Чоловік?
Так. Донька вже доросла і сама вирішує, за кого виходити. Мені вже девятнадцять.
Мене навіть не запросили на весілля.
Весілля не було, просто розписалися. Раз ми чоловік і дружина, то житимемо разом, відповіла Марічка, кинувши погляд на матір.
Ну, вітаю. Чому без весілля?
Якщо в тебе є гроші на весілля, можеш дати нам ми знайдемо, куди їх витратити.
Зрозуміла, Оксана продовжила вечеряти. А чому саме у нас?
Бо вони живуть у однокімнатній квартирі вчетверо.
То не думали знімати?
Навіщо знімати, якщо є моя кімната? здивувалася донька.
Зрозуміла.
То даси нам що-небудь поїсти?
Марічко, каструля з супом на плиті, ковбаса на сковорідці. Якщо мало у холодильнику ще пів пачки. Беріть, кладіть і їжте.
Мам, ти не розумієш, у тебе тепер ЗЯТЬ! підкреслила останнє слово донька.
І що? Мені треба танцювати гопак на честь цієї події? Марічко, я прийшла з роботи, втомлена, давай без ритуалів. Руки, ноги є сами про себе подбайте.
Ось тому ти й не вийшла заміж!
Марічка сердито глянула на матір і вийшла з кімнати, гучно
