Ось адаптована історія для української культури:
Вона була впевнена, що знайшла килим але всередині хтось стогнав і рухався.
Погода виявилася теплою та сонячною, і Марічка вирішила скористатися нагодою провітрити свої «подушки» та «ковдру». За подушки вона використовувала паперові мішки, набиті тирсою, а за ковдру старий настінний килим із візерунком оленів. Вона акуратно розвісила його на мотузці між деревами, а поруч поставила деревяну лавку, вкриту червоною штучною шкірою, і розклала на ній свої «подушки».
Марічка була бездомною вже понад рік. Її мічта зібрати грошей, відновити свої документи та повернутися додому, на Поділля, де чекали спогади про сімю та звичайне життя. А поки що їй доводилося жити в покинутій лісничівці, яка колись стояла серед суцільного лісу. Тепер замість лісу була велика сміттєзвалище.
Спочатку запах ледь відчувався, але згодом купи сміття зростали не по днях, а годинах. Все скидали сюди: будівельне сміття, зламані меблі, старий одяг, посуд. Так Марічка дісталася невеличка шафа, зношений пуф і навіть деревяна скриня з одягом, який хтось викинув за непотрібністю.
Згодом почали приїжджати фургони з супермаркетів вивантажували прострочені продук
