Під дощем, на узбіччі дороги, багатий чоловік лежав непритомний, тримаючи в обіймах восьмимісячну дитину. Маленька семирічна дівчинка, яка мешкала у старенькій хатині неподалік, почула гуркіт аварії та побігла на допомогу. Коли вона побачила обличчя чоловіка, її серце забилося частіше вона його впізнала.
Степан Коваль, успішний бізнесмен з Києва, обережно керував авто під осіннім дощем. На задньому сидінні спав його синко. Останні тижні він був зайнятий справами, але сьогодні ніщо не завадило б йому відвідати рідне село. Він усміхнувся, згадуючи, як сам колись бігав босоніж цими стежками, навіть не уявляючи, що колись повернеться сюди на престижному авто.
Раптом роздався різкий звук шини прокололи. Авто знесло, воно перекинулося кілька разів. Степан, важко поранений, ледве витягнув дитину з розбитої машини, перш ніж знепритомніти.
Дівчинка на ім’я Марійка підбігла до місця аварії. Вона жила з молодшим братом Дениском у старій хатині вони залишилися самі після того, як батьки зникли. Побачивши чоловіка та дитину, вона одразу кинулася допомагати. Чоловік був непритомний, але вона відчула щось знайоме в його обличчі.
Марійка забрала їх до своєї хатини. Вона обережно обтерла дитину, зігріла її, а брат приніс чисту воду. Чоловіка вони поклали на єдине ліжко. Дитина плакала, але Марійка знайшла трохи молока і годувала її.
Коли Степан прийшов до тями, він ледве міг повірити, що його врятувала маленька дівчинка. Вона пояснила, що впізнала його кілька місяців тому він зупинився біля них у місті і купив їм їжу. Тоді він сказав: “Ви заслуговуєте на щастя”.
Степан зрозумів, що аварія була не випадковою хтось із його оточення хотів його смерті. Але тепер у нього була нова мета захистити цих дітей, які стали йому рідними.
Через кілька тижнів вони разом залишили село. Степан офіційно усиновив Марійку та Дениска, а їхню стару хатину перетворили на центр допомоги для таких же дітей, які залишилися самі.
Тепер вони були родиною. І ніхто вже не міг їх розлучити.
