Оксана була виснажена після шести років самотності.
Вона жила одна вже з тих пір, як чоловік покинув її. Минулого року її донька вийшла заміж і переїхала до Львова.
У сорок два роки Оксана була у розквіті сил. Чудова господиня, славилася своїми соленими помідорами, які всі називали шедевром. Але кому тепер їх готувати? Банки вже купою стояли на балконі.
“Не зівяну ж я в своїй самоті, така гарна!” жартувала Оксана перед подругами.
Ті відповідали: “Знайди собі чоловіка! Самотніх чоловіків повно.”
Одна з них порадила агенцію знайомств “Найкращий Чоловік”.
Оксана вважала це смішним і жалюгідним, але сорок два роки число, що непокоїло. Старовинний годинник бабусі дзвонив, нагадуючи про час.
Вона прийшла до агентства. Жінка у фіолетових окулярах привітно запросила:
“У нас справді найкращі. Давайте разом подивимось анкети. Сядьте поряд!”
“Вони всі гарні, усміхнулася Оксана. Але як впевнитись, що хтось із них мій?”
“Ми пропонуємо пробний тиждень, пояснила жінка. Чоловік поживе з вами, щоб ви вирішили ваш він чи ні.”
“Як то ‘пропонуємо’?”
“Так! Він прийде до вас. Ми не соромливі панянки, ми говоримо прямо. І у нас немає диваків.”
Оксана загорілася ідеєю. Разом вони обрали пятьох кандидатів. Вона сплатила скромну суму й поспішила додому. Перший мав прийти вже вечором.
Вона вдягла зелену сукню колір надії і діамантові сережки, які рідко діставала зі скриньки.
*Дзень!* дзвінок.
Оксана глянула у вічко побачила троянди й аж скрикнула. Відчинила двері. Чоловік був елегантним, як на фото.
Вони сіли за стіл. Оксана приготувала бенкет. Коли він скуштував салат, поморщився: “Чого так багато солі?”
ЗбентеВін відкинувся на стілець, дивлячись на неї зневажливо, а Оксана раптом усміхнулася, зрозумівши, що їй більше нічого не потрібно, крім цієї тиші.
