Чоловік повернувся додому й, навіть не знявши пальта, випалив:
Оленко! Нам треба серйозно поговорити
І тут же, на одному подиху, розплющив свої і так великі очі, без жодного сумніву:
Я закохався!
«Ну от, подумала Олена, у нас в родині настав середньовічний криз. Вітаю» тільки й відповіла вона, обережно глянувши на чоловіка, чого не робила вже років із пять (а може, сім? Або всі вісім?).
Кажуть, що перед смертю все життя пролітає перед очима, а от Олені раптом промайнуло все її життя з цим чоловіком. Познайомилися вони банально через інтернет. Олена відняла собі три роки, майбутній чоловік додав три сантиметри зросту і ось таким нехитрим, хоч і напруженим шляхом вони все ж таки знайшли один одного.
Вона вже не памятала, хто кому перший написав, але знала, що лист майбутнього чоловіка був без вульгарності, з легкою іронією до себе і це їй сподобалось. На порозі тридцяти трьох років, оцінюючи свої шанси на «ринку чоловіків», Олена трезво усвідомлювала своє місце й була певна, що хоч і не в останньому ряду, але точно не в першому. Тому на першу побачення вирішила не вистрибувати з шкіри, а просто вдягнутися, взяти рожеві окуляри, модну білизну, а в сумочку покласти домашні печиво й книжку Івана Франка.
Перша зустріч пройшла на диво легко (ось що значить правильно підібрати гардероб!), їхній роман розвивався швидко й запально. Було весело, тому півроку побачень і постійного тиску батьків, які вже відчаялися побачити онуків, вистачило, щоб він осмілився зробити пропозицію.
Вони познайомили сімї, хотіли скромне весілля в колі найближчих батьки, не роздумуючи, погодились, і, боячись, що хтось ще не усвідомив масштабу події, вони обрали найближчий вільний день для реєстрації.
Жили, як здавалось Олені, добре. У домі панував тропічний клімат із мінімальними сезонними коливаннями без пристрасних спалахів, але з гармонією і повагою. Хіба це не щастя?
Чоловік, як типовий представник сильної статі, швидко скинув свій тісний костюм «емоційно-чуттєвого романтика-невдахи з золотими руками» вже через кілька тижнів після весілля і став тим, ким був звичайним, працьовитим і турботливим хлопцем у зручних домашніх штанях.
А Олена, як жіноча істота, звільнялася від корсету образу «непомітної-слухняно
