«Я тут господиня, а не ви»: чому візити свекрухи мене виводять з рівноваги
Кожен її приїзд це як ураган, після якого я тиждень приходжу до тями. Ні, це не перебільшення. Моя свекруха впевнена, що тільки її думка правильна, а її методи єдині досконалі. І кожен її візит перетворює нашу оселю на поле бою. Найгірше? Вона ще й чекає подяки за це!
Все почалося, коли ми з чоловіком переїхали у квартиру моєї бабусі у Львові. Вона була застарілою, потребувала ремонту, але ми вклали в неї всю душу: нові вікна, шпалери, меблі та техніку. Коли вже все почало нагадувати затишний дім, а кожна дрібниця відображала наш смак, свекруха зявилася без попередження.
Ми намагалися ввічливо відмовити: «Тут ще ремонт, пилюка, зараз не найкращий час для гостей». Але їй байдуже. Вона сіла на швидкісний поїзд і прибула з чемоданом. У перший же день нас чекав сюрприз. Вона купила о Боже шпалери з гігантськими квітами, ніби з фільмів 90-х, і сама їх наклеїла на стіну в вітальні. Навіть не запитала! А ми планували почати з ванної, усе було розписано крок за кроком. А вона взяла й перевернула все догори дригом.
Коли ми повернулися з роботи, то аж очі вилупили Я ледве не впала в обморок. Чоловік увечері мене заспокоював, а свекруха наступного дня докоряла за невдячність: «Я це все для вас зробила, а ти ще й насуплюєшся?» Вона поїхала ображеною. Чоловік все переробив і встиг навіть обміняти шпалери.
Можна було подумати, що вона зрозуміє. Але ні! Як тільки ремонт закінчився, вона знову приїхала. Тепер їй не сподобалось, як ми складаємо речі. Вона висипала вміст шафи на підлогу, щоб «правильно» все перекласти. Коли вона дісталася до моїх трусиків, я оніміла. А вона ще й сміла читати мені нотації:
«Пляшки це вульгарно. Бавовна ось що треба!»
Я ледь не відповіла: «А може, ще й труси мені купите? Такі, щоб у них можна було потонути?» Але стиснула зуби. Якщо вона вийшла за поріг, я все переклала назад. Умоляла чоловіка поговорити з нею. Він намагався даремно.
Наступні візити були не легшими. Невірно складени
