У свій день народження я таки здивувала невістку, але сама отримала несподіванку.
Мій син і невістка й гадки не мали, що я теж прийду на свято. «Вони не знали», і ця думка розколола мені серце навпіл.
У невеличкому містечку біля Львова, де восени шелестять під ногами жовте листя, моє життя в 58 років змінилося назавжди. Мене звуть Ольга Бойко, і завжди вважала свою родину опорою. Але недавній день народження невістки, на який я прийшла без запрошення, відкрив мені гірку правду, від якої досі холоне душа.
Родина моя гордість.
Мій син Тарас і його дружина Маряна моя радість. Тарас, моя єдина дитина, виріс добрим і працьовитим. Коли він познайомив мене з Маряною, я відразу прийняла її, як рідну. Молода, гарна, з легким сміхом вона здавалася ідеальною парою для мого сина. Вони одружилися пять років тому, і з того часу я намагалася бути ненавязливою свекрухою. Приходила лише за запрошенням, допомагала з онукою Софійкою, приносила домашні пироги. Я вірила, що ми одна велика родина, обєднана любовю та повагою.
Маряна завжди була ввічливою, але дещо відстороненою. Я звинувачувала в цьому її навантажений графік вона дизайнерка, а Тарас працює інженером на заводі. Їхнє життя наповнене справами, тож я уникала зайвого втручання. Але в глибині душі хотілося бути ближчою, почуватися потрібною. День народження Маряни здавався ідеальним привідом показати, як я її ціную. Я вирішила зробити сюрприз.
Несподіваний візит.
У неділю, в день святкування, я прокинулася з усмішкою. Купила коробку її улюблених цукерок, вдягла найкращу спідницю та вирушила до них без попередження. Уявляла, як зрадіє Маряна, як разом випємо чаю, посміємося. Підійшовши до їхньої хати, я почула музику й голоси. «Святкують», подумала я, і серце затремтіло від радості. Подзвонила у двері, немов дитина, що чекає на свято.
Двері відчинила Маряна, і її усмішка зникла. «Ольго? Ви ви тут?» промовила вона, і в її очах читалася паніка. Я увійшла й завмерла. Вітальня була повна гостей: друзів, колег, навіть її батьків. Стіл ламався від страв, усі сміялися, а Тарас розливав вино. Але ніхте
