Жахлива знахідка у маминій каструлі
Теща заглянула в каструлю й скрикнула від жаху
Марія-Олена прокинулась на світанку й, як завжди, пішла до кухні у своєму будинку на околиці Києва. На її подив, невістка вже метушилась біля плити.
Доброго ранку, усміхнулась Соломія, помішуючи щось у каструлі.
Доброго буркнула Марія-Олена, морщачи ніс. Що це ти готуєш?
Борщ, відповіла невістка, не піднімаючи очей. Олесь його обожнює.
Борщ? Теща недовірливо всмикнула повітря. А він завжди так пахне?
А як інакше? Соломія знизала плечима, накрила каструлю кришкою і вийшла з кухні.
Марія-Олена, не гаючи часу, підбігла до плити, підняла кришку й заглянула всередину. Те, що вона побачила, викликало в неї крик жаху.
Що це за суміш? прошепотіла вона, відступаючи, ніби від отрути.
Соломія повернулась із тарілками й, помітивши реакцію тещі, спокійно пояснила:
Це борщ, Маріє-Олено. Овочі з нашого городу свіжі, щойно зірвані. Коли готуєш із власних продуктів, це як свято.
Свято? Теща знизала плечима. Цей город справжня каторга! Витрачати час, копавшись у землі, коли все можна купити в супермаркеті? Я вас не розумію.
А мені це подобається, тихо відповіла Соломія, розливаючи борщ. Аромат буряків, капусти та часнику наповнив кухню. Земля дає стільки енергії, коли з нею працюєш.
Енергії? Марія-Олена заплющила очі. Це розвага для тих, кому більше нічим зайнятись. Нормальні люди Вона зупинилася, побачивши, що Соломія продовжує посміхатися, ніби не чує її колючих слів. І навіщо ти стільки наварила?
Для нас, відповіла невістка. На кілька днів. Олесь завжси бере добавки.
Марія-Олена демонстративно відійшла, ніби запах борщу робив їй млосно.
Я цього не їстиму! оголосила вона. Від одного запаху мене нудить! Що ти туди наклала?
Соломія зітхнула, уникаючи погляду тещі. Кутком ока вона помітила Олеся, який увійшов у кухню й мовчки спостерігав за сценою.
Марія-Олена не могла зрозуміти, що сталося з її сином. Ще два роки тому Олесь був перспективним IT-спеціалістом. Вони разом ходили на виставки, обговорювали нові ресторани, мріяли про його карєру. А тепер це сільське життя, город, ця проста Соломія! Саме її імя викликало в тещі роздратування.
Олесь завжди був завидним женихом високий, розумний, харизматичний. Скільки дівчат із хороших родин зітхали за ним! Чому він обрав цю сільчанку й цей загублений у полі будинок? Марія-Олена сподівалася, що йому набридне і він повернеться до міста. Але місяці минали, а Олесь все глибше занурювався у цю «сільську ідилію».
Вона вирішила діяти. Запрошення Соломії було ідеальним привідом. Теща мала план: нагадати синові, ким він справді є, і витягти його з села, поки не пізно.
Олесь підійшов, обійняв дружину й звернувся до матері:
Мамо, спробуй борщ. Соломія готує його ідеально!
Олесю, ти ж знаєш, що ми з батьком ніколи не їли ці селянські страви, відповіла Марія-Олена. Я памятаю, як ти в дитинстві кривився від борщу. Казав, що це їжа для дідусів.
Соломія мимоволі посміхнулася, уявивши маленького Олеся, що відштовхує тарілку. Але тепер він був дорослим чоловіком, і його смаки змінилися.
Мамо, часи змінюються, засміявся він. Борщ Соломії це шедевр. Спробуй, і переконаєшся.
Шедевр? Теща аж захлинулася від обурення. Олесю, ти називаєш каструлю буряків шедевром? Справжні шедеври у театрах, у музеях, а не в цій вареві!
