**Родина Серцем**
Розлучення роздавило Олену, ніби важкий каток. Вона обожнювала свого чоловіка й не чекала такого ножового удару в спину. Але він зрадив їй з її найкращою подругою. За один день вона втратила двох людей, яким відкрила своє серце. Віра в чоловіків розсипалася. Раніше, коли хтось казав, що «всі чоловіки зраджують», вона лише знизувала плечима: «Мій Олег не такий». Тепер зрада випалила її зсередини, і вона поклялася більше ніколи не відкривати душу нікому.
Олена сама виховувала доньку, Марійку. Колишній чоловік регулярно платив аліменти, іноді бачив дитину, але без найменшого бажання бути батьком. Олена змирилася з долею: самотність до кінця. Навіть знаходила в тім гірку втіху життя без чоловіка здавалося простішим. Але доля любить руйнувати плани.
На дні народження колеги в невеликій кавярні у Львові Олена зустріла Богдана брата іменинниці. Він теж пережив розлучення, і, на її подив, його син, Денис, жив з ним, а не з матірю. Богдан пояснив: хлопець сам обрав батька, а колишня дружина, захоплена новими стосунками, не заперечувала. Підліток лише заважав.
Той вечір пробудив у Олені забуте тепло. Ніби дівчинка, вона відчула метеликів у животі емоцію, яку не знала роками. Богдан також не залишився байдужим. Обоє, пошматовані розлученнями, боялися нових почуттів, але іскра між ними спалахнула її неможливо було ігнорувати.
Богдан дістав номер Олени через сестру й, зібравшись із духом, подзвонив. Уникаючи слова «побачення» надто дитячого для їхнього віку він просто запропонував зустрітися, щоб поговорити. Вони обрали затишну кавярню, де просиділи до закриття, не помічаючи часу. Потім було ще одне побачення, і ще
Одного разу Марійка залишилася з батьком, і Олена запросила Богдана до себе. Після тієї ночі вони знали більше не хочуть розлучатися. Їхнє кохання, ніжне й зріле, було спасінням від минулого. Але була одна перешкода діти.
У обох були підлітки. Денис, син Богдана, був на рік старший за Марійку. Різні характери, захоплення, друзі. Спочатку Олена й Богдан просто бачилися, іноді разом із дітьми, але з гіркотою помічали, що Марійка й Денис не лише байдужі одне до одного вони ледве приховували антипатію.
Півтора року потому Богдан не витримав. Зробив Олені пропозицію. Кохав її так, що почувався знову хлопчиськом, але хотів справжню родину, не схожу на його перший шлюб. Таємні зустрічі йому набридли. Олена, вражена, погодилася. Вона також мріяла засинати поруч із коханим, разом готувати сніданки, дивитися фільми ввечері.
Вони обговорили все. Жити в їхніх маленьких київських квартирах було неможливо підліткам різної статі потрібні окремі кімнати. Продавши майно й додавши заощадження Богдана, вони купили просторий будинок у львівському передмісті. Залишалося найважче повідомити дітям.
Вирішили поговорити окремо. «Я не хочу жити з Богданом і його сином!» заперечила Марійка. «Зустрічайтеся, як раніше! Навіщо цей шлюб і цей будинок?» Олена розуміла доньку, серце стискалося від жалю. Через неї Марійка муситиме звикати до чужих людей. Але Олена знала: за кілька років донька покине гніздо, і тоді що? Пустка? Навколо були матері, які жертвували собою заради дітей, а потім вимагали того самого в відповідь. Олена відмовлялася від такої долі. Спокійно, але рішуче вона відповіла: «Рішення прийняте. Але я завжди тебе почую, і ти залишаєшся моєю пріоритетом».
Марійка надулася, але не сперечалася. Її батько, нещодавно одружився вдруге, дзвонив все рідше, і вона почувалася покинутою. Після довгої розмови вона неохоче погодилася, втішаючи себе, що мати її не зрадить.
З Денисом розмова була не легшою. «Чому я маю жити з цією дівчиною та її матірю?» буркнув він. «Тому що я кохаю Олену», спокійно відповів Богдан. «Тоді я їду до мами!» випалив син. «Як хочеш, сказав Богдан. Але мені буде боляче, якщо ти втечеш, коли стає важко. До речі, там у її однокімнатній тісно, а тут у нас будинок. Я хотів поставити футбольні ворота, щоб грати з тобою». Денис здався. «Але не розраховуй, що я вважатиму її сестрою». «Я прошу лише поваги», підсумував Богдан.
Марійка теж заявила, що їй байдуже до Дениса й вона більше з ним не спілкуватиметься. Весілля було скромним, у сімейному колі. У ресторані діти сиділи з надутими обличчями, ясно показуючи свою зневагу до цієї ідеї.
За тиждень родина переїхала. Кімнати оформили на смак кожного такі ж різні, як і їхні мешканці. Марійка, рання пташка, прокидалася на світанку й тинялася по домі, поки усі спали. Денис, нічний совеня, сидів за компютером
