Одного разу чоловік повернувся з візиту до матері, зітхнув і запропонував зробити тест на батьківство їхній дворічній доньці: «Не для мене, для мами»
Шість місяців перед нашим весіллям вона постійно твердила синові: «Не одружуйся на ній, вона тобі не підходить!» розповідає Маряна, тридцятирічна, голос її тремтить від гніву. «Занадто гарна, буде зраджувати!» Ми сміялися, жартували, що Тарасу краще б одружитися з крокодилом, щоб точно уникнути підступів. Але зараз нам уже не до сміху. Анітрохи.
Маряна не вважає себе приголомшливою красунею. Звичайна молода жінка з київського передмістя, доглянута, як і багато інших. Струнка, з акуратною зачіскою, просто одягнена, вона завжди була вимогливою до кохання і поважала себе. Чому її свекруха, Надія, вирішила, що Маряна легковажна і невірна, залишається загадкою. Але ця жінка перетворила життя невістки на пекло.
Вони одружені вже чотири роки, мають доньку. Маряна у декреті, її дні проходять у приготуванні їжі, прибиранні та зміні підгузків. Єдині, кого вона бачить, інші матусі в парку. Але Надія не відступає. Вона підозрює Маряну у зраді і стежить за нею, як дешевий детектив з серіалу.
«Вона завжди за мною слідкувала!» зітхає Маряна, очі блищать від сліз. «Телефонувала, щоб перевірити, приходила без попередження, намагалася контролювати кожен мій крок. Спочатку я намагалася сміятися. Розповідала Тарасу, ми жартували. Але це виснажує! Я кілька разів вибухала, ми сварилися. Вона затихала ненадовго а потім починала знову».
Перший скандал стався через кілька місяців після весілля. Надія зявилася без попередження в офісі Маряни. Ні дзвінка, ні причини. Просто хотіла перевірити: «Вона справді тут працює? Чи бреше чоловікові, щоб бігати до коханців?»
«Я навіть не знаю, як їй вдалося зайти!» обурюється Маряна. «У нас охорона, відвідувачі повинні реєструватися. Я мало не знепритомніла, коли секретарка привела її: Вас хтось чекає. Я питаю: Надіє Іванівно, що ви тут робите? А вона: Хотіла побачити, де ти працюєш. І озирала кімнату! У нас відкритий простір, усі за компютерами. Навіть уявити боюся, якби в мене був окремий кабінет»
Секретарка, Олена, пізніше розповіла Маряні, що та дивна жінка засипала її питаннями. «З якого часу вона тут? Чи приходить вчасно? З ким спілкується? Чи є у неї тут хтось? Я сказала, що ви заміжня!» додала Олена, збентежена. Маряна була в лютості. Повернувшись додому, вона вибухнула перед Тарасом: «Твоя мати перейшла всі межі! Поговори з нею, це повний безлад! Вона мало що під стіл не заглянула, шукаючи коханця. Хоча хто знає»
Тарас, здавалося, серйозно поговорив із матірю. Настало затишшя. Надія дзвонила ввечері, питала про справи, присилала пиріжки. Маряна сподівалася, що гроза минула. Даремно.
Наступний інцидент стався під час її вагітності. Вона спала вдома, телефон був вимкнений, коли раптово пролунав шум: удари в двері і безперервний дзвінок. «Я схопилася, подумала пожежа!» згадує вона. «Подивилася у вічко Надія! Обличчя перекривлене, бє в двері і дзвонить, як божевільна. Мені стало страшно відчиняти. Подзвонила Тарасу: Швидше приїжджай, я не розумію, що відбувається! Він приїхав за двадцять хвилин. А вона все чекала біля дверей»
Вони накричали на Надію. Маряна погрожувала викликати поліцію або психіатричну лікарню, якщо це повториться. «Тримай її подалі від мене!» вимагала вона. Затишшя повернулося але ненадовго.
Маряна народила доньку, але свекруха навіть не захотіла її побачити. Причина? У чоловіків із родини Тараса народжувалися лише хлопчики. Дівчинка, на думку Надії, була доказом зради. «Я навіть не слухала ці нісенітниці, каже Маряна. Я з нею більше не спілкуюся. Тарас бачить її раз на місяць, без нас. І краще. Я б ніколи не довірила їй свою дитину».
Найгірше сталося пізніше. Одного вечора Тарас повернувся від матері похмурим і запропонував тест на батьківство. «Не для мене, Маряно, звичайно! за
