Вісім років я здавала квартиру парі хлопець і дівчина, обидва з інших міст. Хлопець працював у автосервісі, а дівчина була продавцем-консультантом. Гроші за оренду покривали комунальні послуги і за мою квартиру, і за ту, що здавала, ще й на пальне трохи лишалося. З квартирантами стосунки були ділові, без скарг за всі ці роки. Та минулого року дзвонить мені дівчина й ридає. Розповіла, що знайшли пухлину в грудях, ледь потрапила до лікаря, довго чекала аналізів виявилося, рак, третя стадія. Хлопець, як дізнався, кинув її. Допомогти нікому друзі є, але не близькі, до того ж не заможні. За квартиру платити нічим, бо основним годувальником був він, а сама вона не витягне, муситиме виїжджати. Просила два тижні на збір. Вирішила повертатися в село, там є лікарня. Операцію зроблять тут, а далі лікуватиметься там. А я розумію лікування потрібне тут, у місті, бо в селі вона просто не виживе, у нас гарна клініка, інший рівень. Дозволила їй жити в квартирі безкоштовно, поки лікуватиметься. Якщо зможе платити за комуналку добре, ні то й нічого, переживу. Вона була безмежно вдячна, плакала. З села приїхала її мати, щоб доглядати після операції. Все пройшло добре вона перенесла і операцію, і хімію, настала ремісія.
Доки вони жили в квартирі, справді вносили за комунальні, хоч і не завжди повністю, але щось давали. Казали, що не можуть зовсім нічого не платити. Найгірше було чути від тих, хто знав цю історію, що я дурна, марно втратила гроші, а могла б здати іншим. Так казали й колеги, й друзі, навіть мати! Невже люди настільки огрузіли, що не можуть зрозуміти людину, якій доля вдарила так жорстоко? Колишній до неї так і не повернувся, ще й наговорив гидощів мовляв, з одною грудкою стане потворою. Дівчина гарна, але таке почути справжній жах.
Зараз у неї все добре, здоровя стабілізувалося, лікарі дають добрі прогнози. Вона працювала, продовжувала орендувати у мене квартиру, а згодом знайшла нового хлопця і влітку виходить заміж! Я щаслива за неї, ми зблизилися за ці роки, і я запрошена на весілля як почесний гість. До осені вони планують взяти іпотеку й переїжджати. Я не збідніла за той час, коли не отримувала повної суми за оренду, хоч фінансово було важкувато. Але я рада, що доклала зусиль, щоб допомогти людині врятувати життя адже це важливіше за гроші.
