Я більше не готую на всіх! Тільки для себе та Софійки. Це який ще клопіт? роздратовано скривився Максим. Тому що в цій хаті, як я побачила, кожен сам за себе. Ось і живіть так!
Мам, де мої бутерброди? Олеся вдерлася до спальні без стуку. Я ж на перший урок запізнююся!
Оксана спробувала підвестись, але в очах потемніло. Термометр показував тридцять вісім і пять. Горло ніби піском засипало, в грудих хрипіло.
Олесю, я хвора Візьми щось із холодильника.
Там пусто! Тільки йогурти для Софійки! Донька стояла в дверях, підперши руки в боки. Завжди тільки про неї й дбаєш!
З дитячої почувся плач. Софійка прокинулась. Оксана змусила себе встати. Ноги підкашувались, перед очима плив туман.
Оксан, де моя сорочка? Максим вихилився з ванної. Блакитна, у смужку?
У шафі має бути
Нема! Ти ж прасувала її вчора?
Оксана прислонилась до стіни. Вчора вона весь день лежала з температурою, намагаючись доглядати молодшу.
Не встигла.
От дідько! У мене ж презентація! чоловік розгнівано грюкнув дверима.
Софійка ревла все голосніше. Оксана поплелась у дитячу, взяла донечку на руки. Маля притулилось до неї, схлипуючи.
Мам! крикнула Олеся з кухні. Тут взагалі нічого немає! Навіть хліба!
Гроші на столі, купи собі щось по дорозі.
Я не маю часу заходити в магазин! У мене контрольна! І взагалі, це твоя робота годувати сімю!
Оксана мовчки пішла на кухню, тримаючи Софійку. Дістала з морозилки котлети, поставила пательню.
І макарони звари! наказала Олеся, не відриваючись від телефону.
Поки снідав Максим, він вийшов із спальні в помятій сорочці.
Довелося вдягнути цю. Виглядаю, як бомж. Дякую тобі!
Оксана мовчала. Говорити було боляче, а сил пояснювати щось не лишилось.
У Марянки сьогодні день народження, повідомила Олеся, накладаючи собі макарони. Піду до неї після школи. Повернусь пізно.
Олесю, мені дуже погано. Може, залишишся вдома? Допоможеш із сестрою?
Ой, ну звісно! Я ж півроку на цю вечірку чекала! Та й взагалі, це не мої проблеми!
Донька схопила рюкзак і вилетіла з хати, грюкнувши дверима.
Максим допивав каву, гортаючи новини.
Максе, може, сьогодні раніше прийдеш? Мені дуже погано.
Не можу. Після роботи корпоратив. Обовязковий.
Але ж я хвора
Ну, випій таблетку. Парацетамол чи щось таке. Ти ж не при смерті. Якось перебєшся.
Він чмокнув її у скроню гарячу, вкриту потом і пішов.
Оксана залишилась сама із трирічною донечкою. Софійка вимагала їжі, уваги, ігор. Вона робила все на автоматі, відчуваючи, як сили тануть.
На обід температура підскочила до тридцяти девяти. Оксана ледве-ледве нагодувала дитину, поклала спати і впала на диван. У голові дзвеніло, серце билося нерівно.
Телефон задзвенів. Повідомлення від Олесі: «Мам, скинь грошей на подарунок Марянці. Швидко!»
Оксана не відповіла. Не було сили навіть підняти телефон.
Ввечері першим повернувся Максим. Підпилий, веселий, із пакетом із магазину.
Купив пива та чіпсів! Сьогодні матч! плюхнувся на диван, вмикаючи телевізор.
Максе, погодуй Софійку, будь ласка. Я не можу підвестись.
Що, зовсім кінець? нарешті подивився на дружину. Чого ти така червона?
Температура. Весь день
Ну, викликай швидку, якщо зовсім кепсько. А де донька?
У ліжечку. Скроз прокинеться.
Гаразд, погодую. Та нехай спочатку прокинеться.
Софійка прокинулась за півгодини. Плакала, кликала маму. Максим неохоче відірвався від телевізора, взяв її на руки.
Чого ревеш? Іди до тата!
Але мала рвалась до мами, плакала ще дужче. Максим розгубився.
Оксано, вона до тебе хоче!
Дай їй печиво з шафки. І компот.
Де? Я не знаю!
Довелося встати. Світ захитався, вона ледве встигла схопитись за стіл. Дістала печиво, налила компоту. Софійка трохи заспокоїлась.
Олеся прийшла після півночі. Оксана не спала температура не давала заснути.
Чому не відписала на повідомлення? з порога почала донька. Мені довелося у Марянчиної мами гроші позичати! Сором!
Олесю, я весь день із температурою
І що? Телефон взяти не могла? Дві секунди!
Наступного ранку Оксану розбудив Максим, торсуючи її за плече.
Вставай! Мені на роботу, а Софійка реве!
Температура впала, але слабкість залишилась. Оксана встала, взяла донечку, почала одягати.
А сніданок? спитав чоловік.
Зроби сам. Я Софійку до садка відведу.
Сам? Та я ж не вмію! І часу нема!
Я більше не стоятиму біля плити для всіх – час для себе та своїх бажань!