Побачивши собаку біля лавки, він кинувся до нього. Погляд його впав і на ремінь, який Наталя недбало кинула поруч.
Марс дивився на господаря примружившись, немов скаржився
З сестрою вони майже два роки майже не спілкувались. Олена досі не розуміла, як з дрібниці виник такий гострий конфлікт.
Олена та Вадим Руменко народилися з різницею в рік. З дитинства були нерозлучні, завжди підтримували одне одного. Які б шалені витівки не вигадували відповідальність ділили порівну, ніколи не ховались один за одного.
Їхнє рідне село, Зарічне, з року в рік розвивалось і процвітало. Їм пощастило з головою села Павлом Михайловичем, який і сам був уродженцем цих місць, виявився відмінним господарником.
Закінчивши аграрний університет, повернувся додому й взявся за справу. Його старання швидко оцінили, і за десять років Павло став головою Зарічного.
І в особистому житті йому щастило. Олена, закінчивши медколедж, почала працювати фельдшерицею в сільській амбулаторії. Павло не міг пройти повз таку красу байдуже. Олена відповіла взаємністю. Вони одружились, і весілля святкувало все село. Вадим щиро радів за сестру, хоча його власний шлюб із Наталею був далеко не таким безхмарним.
Поки Олена була незаміжньою, Наталя іноді буркотіла на неї, називаючи її марнотраткою чи зарозумілою. Але після весілля нарікання змінилися на заздрість. Наталя дедалі більше вимагала від чоловіка новий будинок, кращу машину, дорожче хутро
Все частіше кидала йому: «У всіх усе є, а в нас нічого!» Чоловік стара́вся, як міг, але ні грошима, ні силами не міг задовольнити її бажань.
Частково Наталя була нещаслива й через те, що Господь не подарував їй радості материнства. А тим часом Олена щасливо вийшла заміж, народила спочатку хлопчика, потім дівчинку, збудувала просторий дім, а чоловік її досяг поважного становища
Сімейні посиденьки дедалі частіше закінчувались сварками. Кожен раз, коли Вадим навідувався до сестри, Наталя одразу починала лаяти чоловіка.
Останній скандал стався на день народження Вадима. Олена подарувала йому лабрадора він давно мріяв про таку собаку. Павло ж подарував йому новий мотоцикл.
Все йшло добре, доки напідпитку Наталя не розлютилась і не вилила на Олену накопичену злість:
Ну що, Оленко? Собака це натяк? Якщо вже немає дітей, то хоч собаку заведемо, так?!
Олена намагалася заспокоїти ситуацію:
Наталко, заспокойся. Потім самій соромно буде
Але її слова не допомогли. Розгорівся великий скандал, гості розділилися на два табори. Павло тихо прошепотів дружині, щоб ішли, і вони, попрощавшись, покинули свято.
Минуло два роки. Тієї ночі Вадим почав уникати сестру, їхні стосунки обмежилися рідкими короткими зустрічами. А між ним і Наталею напруга лише зростала.
По вечорах Вадим щораз частіше виходив на прогулянку з Марсом до річки. Вони виглядали щасливими: Вадим кидав палицю, Марс весело біг за нею, а потім лягав біля ніг господара й уважно слухав його тихі розповіді.
Олена знала про це від сусідів, але нічого не робила Вадим був непохитний.
Після тієї нещасної сварки Наталя ненавиділа і Олену, і подаруваного нею Марса. Коли Вадима не було вдома, вона виганяла собаку з хати, кричала на нього, іноді навіть била.
Цікаві сусідки лише підливали олію в вогонь:
Чуєш, Наталко, твій чоловік знову з собакою біля річки гуляє
А вчора ще й зустрівся з Оленою, її чоловіком та дітьми Сміялися, раділи!
Заздрість повністю охопила Наталю. Одного разу Вадим запитав:
Наталко, ти ж не кривдиш Марса?
А навіщо мені твій собака?! огризнулась вона й вийшла з кімнати.
Марс щораз частіше ховався від Наталі й тремтів, коли вона зявлялася.
Все закінчилося того ранку, коли Вадим, виходячи, сердито кинув:
Мені набридли твої вічні звинувачення!
Залишившись сама, Наталя, киплячи від злості, витягла Марса на двір, привязала до лавки й почала бити ременем. Бідний пес скулив від болю. Виливши злість, Наталя кинула ремінь, зібрала речі й пішла з дому назавжди.
Ввечері Вадим повернувся, але не побачив собаки біля воріт. У хаті панував безлад. Біля лавки він знайшов Марса, його руки стиснулися в кулаки. Швидко відвязавши пса, він поніс його до амбулаторії.
Олена якраз збиралася додому, коли побачила брата з окровавленою собакою на руках:
Оленко, допоможи прохрипів Вадим.
Вони перенесли Марса до лікарні. Олена уважно оглянула тварину:
Хто це зробив?
Наталя Вадим опустив очі.
Олена мовчки кивнула. Зашила рани, промила очі, напоїла водою.
Пізніше в коридорі Вадим провинувато прошепотів:
Пробач мені, Оленко
Побачивши собаку біля провалля, він кинувся до нього. Його погляд також впав на повідець, який Наталка недбало залишила.