Микола стояв у дверях, блідий, як крейда, з похмурим, майже загрозливим поглядом. Руки його були стиснуті на дверній рамі, а плечі тремтіли не від холоду, а від люті, що охопила його.
Що тут відбувається? його голос, низький і вагомий, розтяв повітря в кімнаті.
Оксана відчула, як серце їй стиснулося. Вона любила його, але водночас боялася цього моменту. Їй не хотілося вірити, що людина, яка колись врятувала її, може опинитися перед вибором між нею та власною матірю.
Марія підняла очі з навмисним спокоєм, ніби акторка, що тримає ситуацію під контролем.
Відбувається те, синку, що я намагаюся врятувати твоє життя. Зупинись на хвилинку й задумайся: що ти робиш з цією дівчиною? За три місяці ти витратив на неї більше, ніж на себе за минулий рік.
Мамо Микола заплющив очі на мить, ніби намагаючись приборкати гнів. Я казав тобі, що Оксана не примха. Це жінка, яку я кохаю.
Кохаєш? Марія вибухнула холодним сміхом. Кохання не знаходять біля смітників. Вона звідти, Миколо! Ти уявляєш, що це означає для нашої репутації?
Оксана відчула, як щоки їй палають. Вона хотіла відповісти, закричати, але ніби невидима рука стискала їй груди. Замість слів очі наповнилися сльозами.
Микола зробив крок уперед, наближаючись до матері.
Ти знаєш, звідки я її забрав? Так, вона була біля смітника. Але чи знаєш, чому? Не через себе. Через хвору стару жінку, якій нічого було їсти. Але тобі легше побачити бруд, ніж доброту.
Доброта не сплачує рахунків, відрізала Марія гостро. І не забувай, що такий чоловік, як ти, може мати будь-яку жінку.
Так, сказав він твердо. І я обрав Оксану.
Між ними повисла різка тиша.
Оксана нарешті знайшла голос:
Миколо, тобі не обовязково
Ні, перебив він її мяко. Вона має знати правду.
Марія схрестила руки, наче суддя, що чекає останнього слова підсудного.
Правда проста, мамо: ти вважаєш, що кохання вимірюється родовитим походженням чи банківськими рахунками. А я вірю, що воно вимірюється моментами, коли хтось стоїть поруч, навіть коли в тебе немає нічого.
Оксана дивилася на нього, відчуваючи, як ком у горлі розчиняється.
Коли я зустрів її, продовжив Микола, вона мог
