Свадьба минула, гості розїхалися, а дочка перебралася до чоловіка. У квартирі стало порожньо. Промучившись тижнем у тиші, ми з дружиною вирішили завести тварину. Хотілося, щоб вона стала гідною заміною доньки та не дала згаснути батьківським рефлексам годувати, дресирувати, виводити на прогулянку та прибирати за кимось. Я ще сподівався, що на відміну від доньки, тварина не буде гарчати, красти мої цигарки та шуршати вночі в холодильнику. Кого саме брати ще не вирішили, планували зорієнтуватися на місці.
У неділю ми вирушили на Пташиний ринок. Біля входу продавали милих морських свинок. Я питально подивився на дружину.
Не підходить, відрізала вона, наша була сухопутна.
Риби мовчали, а папуги, схожі забарвленням і балакучістю, викликали в дружини алергію на пташиний пух. Мені сподобалася мавпочка її вибрики нагадували доньку в період статевого дозрівання. Але дружина пообіцяла залягти між нами трупом, і довелося поступитися. Зрештою, з цією мавпою ми знайомі всього пять хвилин, а до дружини я вже звик.
Залишалися собаки та кішки. Але собак треба постійно вигулювати, а з кішками багато клопоту погано уявляю себе продавцем кошенят біля метро. Отже, кіт.
Нашого Кота ми впізнали одразу. Він лежав у плексигласовому акваріумі, оточений незграбними кошенятами. Ті тикалися вологими носами в його пухке черево й сонно перебирали лапками. Кіт спав. На акваріумі висіла табличка «Кузя». Продавчиня розповіла зворушливу історію про важке кошаче дитинство як пес, з яким кіт виріс, мало не загриз його, і бідолаха втратив місце в домі.
Зовні наш вибір виявився породистим персом гарного сірого забарвлення. Але документів, що підтверджують, його сплющений ніс не родова травма, а ознака породи, не було. За тими, зниклими паперами, кота офіційно звали Кайзер, але він легко відгукувався на Кузю. І ми його купили.
Додому дісталися без пригод Кузя всю дорогу тихенько сопів під сидінням у машині. Вже у підїзді, знаючи моє ставлення до членошкодження, дружина єхидно запитала:
Ти впевнений, що він не кастрований?
Я напружився. Не тому, що погано ставлюся до секс-меншин, просто кастрований кіт нагадував мені Квазімодо звіра, каліченого людьми. Я розпластав Кузю на сходах і провів первинний урологічний огляд. У напівтемряві підїзду вкриті шерстю геніталії кота не були видно, а все пухке черево було в збитих ковтунах. Я спробував зрозуміти й провів рукою по промежині. Кіт заревів, але «господарство», здавалося, було на місці.
Того дня до нас завітала донька з ревізією холодильника. Побачивши Кузю, вона кинула обгризений торт і накинулася на звіра. Разом з мамою вони засунули його у ванну й відмили дитячим шампунем. Потім його загорнули у рушник (чомусь моїм) і висушили феном.
Коли Кузя набув пристойного вигляду, дружина почала його розчісувати, вистригаючи збиті ковтуни. Кіт невдоволено мявкав. Я не заважав і пішов на кухню з пивом.
Ідилію в кімнаті розірвало роздираючим «мяу» і грюком. Дзенькнули уламки вази, почувся виття. Я відставив пляшку і пішов на шум. Дружина сиділа на дивані, хитаючись у такт своїм стогонам, і простягала до нас руки, пошкрябані до крові. Поряд валялися ножиці й клоччя шерсті. Ми з донькою зібралися біля постраждалої.
Що трапилося?
Вона подивилася на нас страждальницьким поглядом і знову застогнала:
Я-а-а-й-ц-я-а
Які яйця?
Відірва-а-ались
Звідки?
Від кота-а-а!
Я далекий від медицини, але впевнений: такі речі просто так не відриваються. Тим паче в котів.
Довго й марно ми намагалися зрозуміти, що сталося. Я добрий чоловік, тому мені дико хотілося задушити кохану. Завжди хочеться вбити ридаючу жінку. Зі співчуття. Як важкопораненого бійця, щоб вона не мучилася сама й не рвала душу оточуючим.
Нарешті дружина розкрила доти стиснуті кулаки. На закривавлених і мокрих від сліз долонях лежали два пухкі клочки. Сіра шерстка на них блищала від крапель крові. Виявилося, коли дружина вистригала ковтуни між задніми лапами, кіт ріпнувся. Вона ж, вже націлившись ножицями на збитий клубок, за інерцією відрізала те, що туди потрапило. А потрапили, за її словами, саме яйця.
Крізь сльози й соплі ми зрозуміли: кіт від болю заревів і сховався під диваном, попередньо роздерши руки дружині. І, звісно, по дорозі розбив вазу. Чесно кажучи, на його місці я б відкусив би голову й розніс всю квартиру. Про що й сказав дружині. Вона знову завила.
Ми з донькою озброїлися шваброю й лігли на підлогу. Під диваном, у найдальшому й запиленому куті, жовтим вогником світилися очі новоявленого кастрата. Кі
