Що за негідники тут гуляли? Дзвони своїм, нехай приїжджають прибирати! обурювалася Соломія. Я вже стомилася пранням постілі після твоїх друзів. Вони звикли ночувати на нашій дачі, ніби то їхня.
Слухай, мама телефонувала, сказав за вечерею чоловік. Вони з родичами збираються на шашлики вихідними.
Щаслива вона, відповіла дружина. А ми до чого? Свекруху Соломія не терпіла.
Вони ж хочуть на нашу дачу поїхати, пояснив Тарас. Своєї в них немає, а мені в суботу в сервіс треба. Він сказав це так, ніби це очевидно. Я відмовився їхати, тож мама попросила ключі.
Соломії нічого не лишалося, як погодитися, і вона потім шкодувала. Коли через тиждень вони приїхали на дачу, вона аж охолола хата виглядала, як після навали.
Полуницю зірвали, підлога в бруді, на плиті стояв казан із закислим борщем. З вікна зникла штора. Що тут коїлося, Соломія боялася уявити. Батькам Тараса було за шістдесят!
Вона вилила душу чоловікові.
Що за безладники тут були? Дзвони своїм, нехай приїжджають мити! гарчала Соломія. Я не буду за них прибирати. Мені й так досить, що постійно прасу постіль після твоїх друзів.
Та годі тобі, махнув рукою Тарас. Закинь у пральну, розвісь і все.
А наступного разу ти це робитимеш! Тобі подобається, у якому стані дача?
Але чоловік нікому не подзвонив. Соломія мовчала, потім вони помирилися. Одружилися вони два роки тому по любові, але тепер вона інколи думала, що поспішила. Дітей не було.
Все йшло звичним чином робота, дім, дім, робота. У вихідні гуляли або їздили з друзями на природу. Все змінилося, коли мати Соломії раптом вийшла заміж і поїхала до нового чоловіка. Дача дісталася доньці.
І раптом увесь рід Тараса її полюбив. Тепер постійно хтось просився в гості. Адже всі знають шашлики на свіжому повітрі смачніші!
Зявлялися родичі, ніби з-під землі: двоюрідні, троюрідні, дядьки, тітки, навіть бабуся Тараса. А ще й його друзі.
Усі їхали з ночівлею. Чоловік розпалював мангал. Соломії це набридало, але псувати відносини не хотілося. Та треба було щось робити.
Тепер вихідні вона чекала з тривогою. Коли вони одружилися, мати Тараса вже була в літах сина народила пізно. Ще була дочка, Оксана, старша на десять років. Свекруха з села вважала, що все спільне.
Вона з Оксаною брали з дачі все креми, шампуні, навіть Соломіїні капці. І ось знову дзвонить свекруха просить ключі. Цього разу Оксана хотіла привезти свою начальницю на відпочинок.
І, як завжди, Соломію ніхто не спитав.
Дамо мамі ключі, сказав Тарас. Він памятав її реакцію минулого разу, але не хотів говорити про це.
Соломія зрозуміла треба діяти. Чоловік був на іншому боці. Вона подзвонила мамі.
Я подзвоню, коротко відповіла та.
За двадцять хвилин вона перезвонила: на дачу приїде її сестра з чоловіком. Не хвилюйся. Тітка Ірина все владнає.
Соломія аж затремтіла. Тітку Ірину вона з дитинства боялася літо в неї залишилося у спогадах назавжди. Так, Ірина Петрівна вміла «виховувати».
Тітка подзвонила ввечері.
Ну що, племіннице, мовчиш? Давно б подзвонила. Як вчинити легенько налякати чи серйозно? засміялася вона.
Соломія здригнулася. Ти казала їм, що дача твоя? запитала тітка.
Не впевнена, але вони думають, що моя.
Не бійся, доню, усе буде гарно.
У неділю Тарасу подзвонила розгнівана свекруха. Ви дачу продали?! кричала вона. Де гроші? Чому нам нічого не сказали?
Виявилося, у суботу на дачу прибули Оксана з начальницею та свекруха. Але там уже готували шашлики пятеро незнайомих людей.
Хто ви такі? скрикнула Наталія Іванівна.
А ви власне хто? холодно запитала жінка з групи. Я господиня. Ви як сюди потрапили? Де взяли ключі?
У родичів Тараса настала паніка. Оксана пробувала щось бурмотіти про родинні звязки. «Господиня» слухала з несхованим презирством. Наталія Іванівна мовчала.
У результаті ключі забрали, їх ввічливо попросили піти й більше не повертатися. Інакше погрожували міліцією.
Соломія чула, як свекруха репетує в трубку. Тарас нічого не розумів.
Дай дружині! передав телефон він. Дача не твоя! урочисто оголосила Наталія Іванівна.
А ви питали? спокійно сказала Соломія. Ви вирішили, що все навколо ваше?
Ти зрозумій, Оксана запросила начальницю! У них скорочення, вона хотіла її задобрити! Якщо її звільнять це на твоїй совісті!
А я до чого? Тітка Ірина господиня. Ви ж мене не питали. Купіть свою дачу й відпочивайте.
Після цього я туди біль
