Соломії й уві сні не снилося запрошувати Богдана переїхати до неї. Бувати разом це одне, а спільне господарство зовсім інше. У суботу вона чекала його на звичайну прогулянку. Та коли відчинила двері, аж захолонула перед нею стояв Богдан із двома величезними чемоданами.
Соломія переглядала світлини на телефоні. Ось вони з Богданом годують лебедів у парку, ось спільна виставка, а ось поїздка за грибами. Півроку знайомства минули немов під час сну.
Познайомились через сайт знайомств. Їй шістдесят один, йому шістдесят чотири. Обоє розлучені, діти давно самостійні.
Богдан їй сподобався відразу освічений, доброчесний, з легким гумором. Не шукав ні господині, ні няньки для дітей. Просто хотів близькості та розмови з цікавою жінкою.
Бували разом двічі на тиждень. І в оперу ходили, і на вернисажі. Кав’ярні, прогулянки Києвом, візити на дачу до її подруги. Соломії подобались такі відносини без тягаря зобовязань, але з теплотою.
Розкажи, як живеш, запитав Богдан ще на початку.
Спокійно. Самота вже пять років, звикла.
Не нудно?
Буває. Та й подруги є, доньки навідаються. Тепер і ти.
Приємно чути.
Після розлучення Богдан знімав кімнату в старій хрущовці. Скаржився господарка не робить ремонт, але щороку піднімає ціну.
Нічого не вдієш, зітхав він. Свого нема. Після розірвання шлюбу все дісталось колишній. Батьки їй квартиру купили, а мої вкладення в ремонт ніхто не врахує.
А нове житло не шукав?
Зарплата вчителя де вже на квартиру?
Соломія розуміла. Вона мала трикімнатну у Печерську заробляла все життя. Доньки давно окремо, простору вистачало.
Та й думки не було запрошувати Богдана до себе. Бувати разом одне, а прокидатися щоранку під одним дахом інше.
У суботу вона чекала його, як завжди. Та коли відчинила двері, побачила два валізи.
Богдане, що сталося?
Соломіє, можна зайти? Зараз поясню.
Він залишив валізи у передпокої і сів.
Господар вирішив продати квартиру. Сказав звільнити за тиждень.
І що тепер?
Тепер мені ніде жити. Шукати нове дорого, часу нема.
Соломія зрозуміла, до чого він веде.
Я подумав ми вже півроку разом. Чому б не спробувати жити під одним дахом?
Разом? перепитала вона.
Так. У тебе простору багато. Я ж не нахлібник зарплату отримую, на витрати даватиму.
Але ж ми про це не домовлялись.
Нащо було домовлятись? Життя саме підказало варіант.
Вона відчула неспокій. Не була готова до такого.
Мені треба подумати.
Про що тут думати? Ми ж кохаємось.
Кохання і побут різні речі.
Чому? У нашому віці час визначатись.
У чому?
У відносинах. Якщо зустрічаємось значить, маємо бути разом.
Соломія глянула на валізи. Виходило, він уже все вирішив за неї.
А якщо я проти?
Проти чого? Проти нашого щастя?
Проти того, щоб хтось зявлявся з речами без попередньої згоди.
Не сердься. Я ж із добрими намірами. Просто так склалось.
Обставини не складаються. Їх створюють.
Що маєш на увазі?
Те, що треба було спочатку обговорити, а потім пакувати речі.
Богдан замовк.
Гаразд. Тоді обговоримо зараз. Пропоную жити разом.
А я відмовляюсь.
Чому?
Бо мені подобається моє життя так, як воно є.
Але ми ж підходимо одне одному!
Для прогулянок і театру так. Для побуту ні.
А в чому різниця?
У тому, що побут це щоденні компроміси, звички, порядки.
Ну і що? Можна ж пристосуватись.
А я не хочу пристосовуватись.
Богдан потьмянів.
А якщо я запропоную офіційний шлюб?
Навіщо?
Щоб все було гідно.
Шлюб нічого не змінить. Я не хочу спільного життя.
То нащо тоді нам ці стосунки?
Для того ж, що й раніше зустрічей, спілкування.
І це все?
Так.
Це ж несерйозно!
Для мене ідеально.
Він пройшовся кімнатою.
То ти пропонуєш мені далі шукати оренду й бачитись з тобою по вихідних?
Пропоную жити, як тобі зручно. А бачитись коли обом цього хочеться.
А якщо я не зможу знайти житло?
Це твої труднощі, не мої.
Жорстоко.
Чесно. Я не відповідальна за твої проблеми.
Він сів, задумався.
А якщо я знайду квартиру, ми продовжимо?
Якщо обидва захочемо.
А поки шукаю можна залишитись у тебе?
Ні.
Взагалі?
Взагалі.
Богдан зрозумів тут нічого не змінити. Взяв валізи й повернувся до дверей.
Значить, треба шукати і житло, і нові стосунки.
Можливо.
Не пошкодуєш?
Ні.
Він пішов. Більше не дзвонив. Соломія повернулась до свого тихого життя. У шістдесят років вона обрала спокій замість відносин, а свободу
