Віктор Григорович пильно стежив за Олегом, а той навіть не помічав. Що й казати Віктор стільки років працював у відповідних структурах, він знав свою справу! Але поки що нічого підозрілого: Олег нікого до себе не запрошував, нічого дивного не робив. Та Віктора Григоровича не обдуриш він розумів: треба трохи почекати, і хлопець обовязково себе виявить. Бо його інтуїція ще ніколи не підводила.
Справа була важливою адже стосувалася його особисто. Його сімї. Як же гарно було, коли Марійка була маленькою! Коли вона народилася, Віктор Григорович навіть розчарувався не син, а дівчинка! Звісно, він не показував цього, але в душі щось ніяло: донька! У нього, шановної людини, і раптом не хлопчик, а дівчинка! З ким тепер по-чоловічому поговорити, коли стане важко? Кого життю навчати, з кого справжнього чоловіка вирощувати?
А тут ех, дівчина! Одружився він пізно робота заважала, жінкам його напружений графік не подобався. Аж поки не зустрів Ганну Ганнусю! Але їй теж було під сорок, тому про сина мріяти вже запізно.
А потім сталося непередбачене. Віктор Григорович навіть не помітив, як його серце здобула ця крихітка. Коли Марійка вперше посміхнулася й ухопила його за ніс маленькою рученяткою він здавався.
А коли вона зробила перші невпевнені кроки, раптом злякалася чогось і з галасом кинулася до нього: «Тату-тату!» Віктор Григорович підхопив її на руки, пригорнув. І тоді зрозумів: тепер найголовніше в його житті щастя цієї дитини. Його донечки, його зірочки. Він ніколи не дасть її в обиду!
Ганнуся сміялася: «Вітьку, ти нас зіпсуєш!» А Віктор купував своїм дівчатам подарунки, дивився у їхні очі і був щасливий.
І як так вийшло, що Марійка так швидко виросла? Адже здається, що вчора вона тупотіла поруч, тримаючись за його руку, коли він вів її до садка. Задирала світлу головку й питала:
«Тату, а купиш мені ведмедика? Ну, тату!» і дивилася так, що він відчував себе могутнім. А тепер вона закінчила школу, вступила на заочне та пішла працювати. Сама так вирішила. Сказала:
«Тату, час бути самостійною. Робота дасть досвід навіщо час гаяти?» І Віктор Григорович знову пишався нею яка ж розумниця!
І раптом ось воно що. Ганнуся спекла пиріг, а в очах таємничість, ніби щось сталося. Віктор подумав може, дівчата щось купити захотіли, тата попросити? Але ні! Виявилося зовсім інше, про що він навіть не замислювався. Адже Марійці лише двадцять!
«Тату, усміхнулася вона, змахнула щось з його плеча. Я вас з мамою з деким познайомити хочу. Тільки не бурчи. Олег дуже хороший, ми хочемо подати заяву. Я його сьогодні запросила на чай. Ой, ось і він дзвонить!»
Ганнуся перша підійшла до дверей: «Проходьте, Олеже! Мене Ганна Петрівна, а це тато Марійки Віктор Григорович.» Віктор кивнув, потиснув руку, а в горлі пересохло.
Цей хлопець прийшов забрати його донечку! Чужий чоловік, який тепер увестиме її з рідного дому!
Голос розуму шепотів: «А що ти хотів? Невже не бажаєш їй щастя? Хлопець добрий, рука тверда чи хочеш, щоб вона все життя з нами сиділа?»
Але Віктор Григорович не слухав. Він одразу вирішив Олег недостойний його Марійки, і точка! І в голові вже зріз план: перевірити хлопця, не дати образити доньку.
Ось і настав той день. Віктор Григорович сидів у службовій машині біля будинку Олега. Він уже кілька вечерів, після того як той проводжав Марійку, тихо слідкував.
А раптом у нього є інша? Або ще щось? Вони ж вже заяву подали, Марійка сукню шиє, з матірю обговорюють весілля.
І ось біля підїзду зявилася дівчина з дитиною. Олег поцілував її, узяв сумку, взяв дитину за руку і вони зникли у підїзді. Ось воно що!
Віктор так і знав! Хоча з іншого боку, Олег йому вже подобався. Навіть здавалося, що в юності він сам був таким самим. Може, даремно піддався професійній підозрі?
Марійка зустріла його радісно: «Тату, через тиждень весілля! Ми сьогодні кафе замовили. Я така щаслива!»
Віктор дивився на неї і не знав, що сказати. Йому стало соромно за своє стеження. А потім донька додала:
«Тату, батьки Олега завтра приїдуть. Ввечері зайдуть познайомитись, а житимуть у нього. А сьогодні до нього сестра з донечкою мала приїхати Наталка з іншого міста. Чоловік у відрядженні, він пізніше підїде.»
На весіллі Віктор Григорович танцював із Ганнусею, як молодий. Вирішив годі підозрювати всіх, безглуздо це.
А через рік Марійка подарувала
