Віра мріяла відсвяткувати ювілей у них і вимагала звільнити квартиру.
Олю, Андрій вже тобі сказав? заговорила свекруха. Слухай! Будде до двадцяти гостей. Тому готувати почнемо з вечора. Я приїду напередодні, десь на шосту.
Що? Ввечері? здивовано перепитала невістка. Ні, я на це не погоджувалася.
Та почекай. Я ще не скінчила. Андрієві я вже скинула список продуктів, він пообіцяв усе купити.
Андрій завжди допомагав своїй старшій сестрі Марічці. До тридцяти років вона встигла двічі вийти заміж і двічі розлучитися, і кожного разу винним був чоловік «не той трапився». Їхня мати, Людмила Степанівна, з дитинства наказувала синові:
Сестрі треба допомагати.
І Андрій допомагав. То грішми, коли Марічка «тимчасово» залишалася без роботи, то ремонтом у її найманій квартирі, то нескінченними перевозами речей після чергового розлучення.
А потім він одружився.
Оля, його дружина, спершу терпіла. Але коли Марічка впяте за рік попросила «на кілька днів» їхню машину, бо її знову «підвели», Оля мяко, але рішуче сказала:
Андрію, може, вже досить? Нам теж потрібна машина на ці вихідні. Я думала, у нас були плани
Та що там треба зробити? Пішки не вийде?
Ні. До батьківської хати пішки не дійдеш. Вони для нас зібрали два відра помідорів. Я думала, ти чув, коли я про це казала.
Так щось чув, але ти ж розумієш у Марічки термінова справа.
Знову? Яка саме?
Точно не знаю, заніпів Андрій, але їй більше треба.
Ні, Андрію. Цього разу так не буде! Або ти відмовляєш сестрі, або купуй мені машину. Мені набридло їздити маршруткою, коли чоловік із машиною міг би підвезти туди, куди треба.
Андрій уперше задумався і вже збирався дзвонити сестрі, щоб відмовити, але Людмила Степанівна швидко повернула все на свої місця:
Ти що, через дружину сестру кинеш? Вона ж одна! Хто їй допоможе, крім тебе?
І Андрій знову допомагав, попри сварки з дружиною. Якось вони не розмовляли кілька днів, і Андрій не витримав:
Чого ти мовчиш?! Образилася, чи що?
Та невже? Тобі знадобилося три дні, щоб це зрозуміти? обурилася Оля.
Просто я не тямлю на що саме?
Оля розсміялася з нерозуміння:
Справді? Не тямиш? Твоя сестричка забрала тебе на всі вихідні, бо їй треба було до подруги на дачу. Я думала, що ти тільки підвезеш, а в результаті залишився там на два дні. Тебе нічого після цього не тривожить?
А що має тривожити? Ну, трохи випили. Там був її колишній, з яким я нормально спілкувався. Треба було якось відзначити. Що я, як дурень, мав поїхати? Це ж було б некультурно.
Міг би хоча б подзвонити.
Ти теж могла, кинув Андрій.
Я й дзвонила! Тільки твій телефон був вимкнений. Уявляєш? Що я мала думати? Я вся на нервах, не знаю, де мій чоловік. А він просто вирішив відпочити від мене, розлютилася Оля.
Не вигадуй, відмахнувся чоловік і жестом показав, що йому дзвонять.
Андрій вийшов на балкон і тільки там узяв слухавку. Добре знав дружина не оцінить ще одну розмову з сестрою.
Привіт, братіку! защебетала у трубці Марічка. У мене ж ювілей через два тижні! Тридцять років! Ну, ти зрозумів, так?
Андрій обережно перевів погляд на Олю, яка саме розливала борщ.
Ну чого хочеш? спитав він.
Як ти одразу мене розумієш! засміялася Марічка. Я хочу відсвяткувати у вас удома! У тебе ж велика вітальня. У мене в орендованій тісно, та й господиня буде лаятись. А ресторан дорого.
Може, все ж у кафе? Я тобі доложу, скільки треба.
Ти що, з глузду зїхав?! обурилась Марічка. Це ж ювілей! Ти хочеш, щоб я витрачалася на оренду, коли у тебе є своя квартира? І дол
