Одна чекала чоловіка з роботи, сиділа за кухонним столом, потягувала чай із мятою. Раптом почула, як у дверях задзюрчав ключ. Підвелася й зупинилася на порозі. Увійшов чоловік Володимир, суворий, мовчазний.
Привіт, перша промовила вона, знову запізнився, я вже давно повечеряла, ось чекаю
Привіт, відповів він. Могла б і не чекати. Я не голодний. До речі, я ненадовго речі зберу й піду. Не роззуваючись, пройшов у кімнату, відкрив шафу, дістав валізу.
Олена завмерла. Не розуміючи, дивилася, як він хапає перші-ліпші речі.
Володмире, що відбувається?
Ти не здогадуєшся? Я йду від тебе, чітко сказав він, уникаючи її погляду.
Куди?
До іншої.
Ага, напевно, молоденької? Хоча тобі ще й самому сорок не вік, з гіркотою пролунало в Олени. Вона швидко збирала дух, щоб не розплакатися. І давно це в тебе?
Майже рік. Він пожав плечима. Твої проблеми, якщо не помічала. Значить, я добре приховував.
Ти йдеш назавжди?
Оленко, ти взагалі слухаєш? Я йду до іншої. Вона чекає дитину. Ми з тобою не змогли, а вона мені сина народить. Даю тобі місяць, щоб звідти виїхала. Куди твої клопоти. Тут ми будемо жити з нею й дитиною.
Він пішов. Олена лишилася сама. Стіни немов стискали її, у кімнаті мертва тиша. Ввімкнула телевізор, щоб хоч хтось говорив. З Володимиром прожили дванадцять років. Одужувала тиждень, але вистояла.
Від батьків їй дістався будинок у селі. Але жити там одній?
Не зможу, думала вона. Глушина, ніяких зручностей, роботи нема. У тридцять пять не вік для села. Краще продам.
Так і зробила. Приїхала до села а там сусідка Марія вже чекає.
Оленко, дякувати Богові, що приїхала! Вже збиралися в місто тебе шукати.
Що трапилося?
Та ось мої родичі хочуть твій дім купити. З Києва приїхали, шукають щось скромне, щоб знести й нове збудувати. Поруч з нами хочуть оселитися
Боже, Маріє, я якраз за цим і приїхала! Нехай беруть, тільки за гроші домовимося.
Все склалося швидко. За тиждень гроші вже були в неї. Небагато, але для старого будинку нормально. На них купила кімнату в комуналці. Кухня спільна, сусіди дві родини, а третю кімнату вона.
Сусіди здалися тихими, порядними. Олена рідко їх бачила з ранку до вечора на роботі. Та й там у неї завязалися стосунки з колегою Артемом. Все було добре поки не стало погано.
Перед 8 Березня Артем їй заявив:
Мені треба подумати. Не впевнений у почуттях. Давай паузу візьмемо.
Бери свою паузу й іди геть! вибухнула вона.
Повернулася додому зла. Тридцять шість років не час для пауз. Вирішила заїсти стрес. Відкрила холодильник а там немає сиру, який купила.
Хто взяв мій сир?! гукнула на всю кухню.
Оленко, я його ще вчора викинула Він уже покрився пліснявою. Подумала ти ж не їстимеш, спокійно відповіла сусідка Наталія Петрівна.
Хто вам дозволив моє чіпати?! Олену затрясло.
Вона вилила весь свій біль на сусідку. Чоловік пішов, життя розвалилося, колега кинув а тепер ще й сусіди її їжу крадуть!
Наталіє Петрівно, не переймайтеся, втрутився сусід Дмитро Михайлович, літній чоловік у окулярах, завжди спокійний. Олена просто зривається на вас через інших.
А ви що, всезнайка? різко повернулася до нього Олена.
Трохи розуміюся.
То чому самі в комуналці живете?
Наталія Петрівна подийняла брови й пішла до себе. Олена грюкнула дверима.
Ще й кухонний філософ знайшовся!
Година минула. Олена заспокоїлася й роздумалася. Згадала, що той сир купувала давно. Сором стало.
Навіщо я Наталію Петрівну образила? Вона ж мені за матір Піду вибачуся.
Застала сусідку на кухні.
Пробачте мені Не знаю, що на мене напало. Просто все накопичилося І Дмитро Михайлович мав рацію.
Наталія Петрівна посміхнулася, обійняла її.
Буває, доню. Сідай, чай питимемо. А от Дмитрові Михайловичу варто вибачитися. Він професор був, у центрі велику квартиру мав. Але дружина захворіла рак мозку. Всі лікарі відмовилися, а він знайшов клініку в Німеччині. Продав усе, позичив але дружина все одно пішла. Отак він і опинився тут.
Олена ледь не заплакала.
Завтра обовязково вибачуся.
Наступного дня, після роботи, вона несміливо постукала до Дмитра Михайловича з коробкою цукерок.
Добрий вечір Ось, прийміть. І пробачте мене.
Він слухав, не перебиваючи. Потім усміхнувся:
Дякую. Але подарунок прийму, тільки якщо відсвітуєте зі мною. Сьогодні мій день народження.
Разом і
