У прекрасний день мій друг вирішив одружитися. Кохався, звісно, по-справжньому. Наречена була гарна, розумна та незалежна. Працювала бухгалтеркою у великій компанії й добре заробляла.
Мій друг, Олег, теж не хотів відставати від дружини у заробітках. Брав додаткові роботи, трудився до пізньої ночі, щоб швидше виплатити кредит за квартиру.
Їхнє житло купили одразу. Вони зібрали гроші, оформили позику, і родичі допомогли. Зробили європейський ремонт, гарно облаштувалися. Як то кажуть, живи та радій.
Та щастя не приходило. Дружина не встигала з хатніми справами. То підлогу не вимиє, то пил не протре, то вечерю не встигне приготувати. Казала, що втомлюється на роботі і приходить пізно. Але ж і Олег не сидів без діла. Він теж працював до ночі.
Так і почалися суперечки про те, хто більше робить вдома. Перші півроку пройшли в щоденних сутичках у квартирі, заваленій одягом і горою брудного посуду. Але жоден з них не зізнавався родичам у причині сварки. Обоє соромилися.
Якось Олег поїхав на риболовлю з тестем. Обоє були затятими рибалками, тому й ладили добре. Вночі, біля багаття, з чаркою горілки в руках, Олег розповів тестеві про свої турботи, взявши з нього слово нікому не зраджувати, особливо тещі.
Тесть обіцяв зберегти таємницю, але сказав, що в їхньому домі не буде ладу, поки вони не знайдуть «хатнього захисника».
«У мене є варіант», сказав тесть. «Як буде час, переконаю його переїхати до вас.»
Олег подумав, що тесть зїхав з глузду, але вирішив мовчати.
Наступного тижня тесть зявився в їхньому будинку з кошеням. Олег обурився. Навіщо? Ще більше безладу! Але тесть вивів його на балкон, запалили цигарки, і нагадав про «хатнього захисника». Сказав, що привів його разом із кошеням, і тепер усе налагодиться. Лише просив добре доглядати кішку.
Олег одразу полюбив кішку. Маленька та ласкава, вона швидко визнала його господарем. Куди б він не йшов, вона слідувала за ним, вимагаючи уваги. Лише одного разу довелося прибрати невелику «аварію» на підлозі. Але то було лише ту ніч.
Наступного дня, коли Олег повернувся з роботи, у будинку було чисто. Жодного розкиданого одягу, а дружина готувала смачну вечерю!
Олег теж підбадьорився, нарешті прикріпив полицю в ванній, як і обіцяв давно.
Наступного дня, повернувшись, він побачив дружину, яка пилососила килими. Він теж захотів допомогти виніс сміття та купив хліба. А в магазині ще й взяв пляшку вина. Вечеря стала майже святом. Вони вже й забули, коли востаннє так проводили час.
Так минув цілий тиждень. Здавалося, радість знову поселилася в їхньому домі. У неділу ввечері дружина сказала Олегу:
Завтра тобі не треба приходити вдень. Я вже купила пісок і облаштувала місце для кота у ванній.
Для кого?
Для твого кошеняти. Я знаю, що ти приходив удень під час роботи, щоб прибрати. Але тепер не хвилюйся, я все владнаю.
Олег остовпів. Адже він не приходив удень! Він думав, що це дружина прибирала. Але, виявилось, їй було соромно нічого не робити в чистому домі.
Він вирішив перевірити. Прикинувся, що йде на роботу, але непомітно повернувся і сховався, тримаючи телефон на запис.
Близько обіду хтось відчинив двері ключем. Кішка побігла у передпокій, муркочучи й вітаючи гостя. Потім почувся лагідний голос:
Ох, Мурко, як же я сумувала! Принесла тобі молочка та смаколик. Схоже, ти вже навчився ходити у лоток
Двері у спальню відчинилися. На порозі стояв тесть. Він не чекав побачити Олега.
Ото твій «хатній захисник», тестю!
Тесть збентежився:
Ну, я ж подарував вам кішку. Вирішив допомогти приглядати за нею хоча б спочатку.
А в тебе звідки ключ?
Взяв із твого жмута, коли ми рибалили, і зробив копію. А потім повернув його тобі наступного дня
Минуло вже три роки, як Олег із дружиною живуть щасливо. У них є маленький синок. І досі ніхто не знає, хто ж насправді був тим «хатнім захисником», що одного дня зявився в їхньому домі
