Ой, слухай, я таке тобі розкажу
Я зрозумів свої помилки і захотів повернутися до колишньої дружини після 30 років, але вже було запізно
Мене звуть Михайло Коваленко, живу я у Житомирі, де сірі дні тягнуться мов дощова осінь над Поліссям. Мені 52, і в мене немає нічого. Ні дружини, ні родини, ні дітей, ні роботи лише пустота, як у покинутій хаті, де вітер гуляє крізь щілини. Я сам зруйнував усе, що мав, і тепер стою серед розвалин власного життя, дивлячись у прірву, яку викопав своїми руками.
Тридцять років я прожив із дружиною Оленою. Я заробляв, а вона вела господарство. Мені подобалося, що вона завжди вдома, що не треба ділити її із зовнішнім світом. Але з часом її турбота, звички, навіть голос почали дратувати. Кохання поволі згасало, розчиняючись у побуті. Я думав, що так і має бути, що це нормально. А потім доля підкинула мені випробування, з яким я не впорався.
Одного вечора в кавярні я зустрів Юлію. Їй було 32 на двадцять років молодша за мене, гарна, жвава, з вогником в очах. Вона здалася вітром змін у моєму застійному житті. Ми почали зустрічатися, і вже за два місяці вона стала моєю коханкою. Я жив подвійним життям, доки не зрозумів: більше не хочу повертатися додому до Олени. Я закохався в Юлію або мені так здавалося. Хотів, щоб вона стала моєю дружиною, моїм новим щастям.
Я набрався сміливості й розповів Олені правду. Вона не кричала, не била посуд лише подивилася на мене порожнім поглядом і кивнула. Я подумав, що їй байдуже, що її почуття вмерли ще давно. Тепер я бачу, як сильно її скривдив. Ми розлучилися. Продали квартиру, де виросли наші діти, де кожен куток був сповнений спогадів. Юлія наполягала, щоб я нічого не лишав Олені. Я послухався забрав свою частину і купив просторий двокімнатний будинок для Юлії. Олені дісталася маленька однушка, і я навіть не допоміг їй грошима. Хоча знав, що вона не має роботи й їй нічим жити. Діти, Андрій і Тарас, відвернулися від мене назвали зрадником і перестали спілкуватися. Тоді мені було все одно: у мене була Юлія, нове життя, і я гадав, що цього достатньо.
Юлія завагітніла, і я з нетерпінням чекав нашу дитину. Але коли хлопчик народився, я помітив, що він не схожий ні на мене, ні на неї. Друзі шепотіли, брат попереджав, але я ігнорував це. Життя з Юлією перетворилося на пекло. Я працював на знос, утримуючи їх обох, а вона вимагала грошей, зникала вночі, поверталася пяною, у ха
