Чоловік у костюмі зупинився біля прилавка. Його холодний, але водночас стриманий погляд спинився на галасливому хлопцеві. Навкруги люди затамували подих. Ніхто не наважувався втрутитися раніше, але його поява змінила все.
Досить, сказав він спокійно, але рішуче. Поклади відро.
Хуліган на мить здивувався, а потім розсміявся.
А ти хто такий, пане у краватці? Прийшов купити яєць? Чи може грати героя?
Чоловік навіть не кліпнув оком. Замість відповіді він дістав із внутрішньої кишені шкіряний гаманець, поволі відкрив його, вийняв кілька купюр і поклав на стіл перед старою жінкою, яка все ще витирала сльози кінцем хустки.
Мамо, сказав він з повагою, я куплю в вас усі яйця, навіть розбиті. Ваша праця не повинна бути наругою.
Натовп загув. Дехто кивав, інші лише дивувалися.
Але хулігана це не вразило.
Ха! Думаєш, якщо гроші дістанеш, то тут цар і бог? Це *я* вирішую, що в цьому ринку буває!
Він наблизився загрозливо, але чоловік у костюмі зробив крок уперед і, не підвищуючи голосу, промовив:
Ще один рук, і ти пошкодуєш.
У його очах була така впевненість, що нахаба на мить охопило вагання. Та він, не бажаючи втратити “авторитет”, знову підняв руку, щоб перекинути відро.
Але чоловік у костюмі вхопив його за запястя і стиснув. Не жорстоко, але так, щоб зупинити.
Я сказав залиш спокій, повторив він.
Ай! скрикнув молодий. Відпусти, божевільний!
Натовп загув сильніше. Дехто навіть зааплодував нарешті хтось поставив на місце нахаба, що довго лютував тут.
Чоловік відпустив його і тихо додав:
Іди геть. І більше не чіпай ні цю жінку, ні когось іншого тут.
Хлопець, червоний від сорому та злості, озирнувся. Люди вже не були байдужими вони дивилися на нього з презирством і навіть із задоволенням, що його принизили. Відчуваючи себе покинутим, він пробурмотів кілька лайливих слів і пішов геть між рядами.
Ринок з полегшенням зітхнув.
Стара жінка, все ще тремтячи, підійшла до незнайомця.
Сину Не знаю, хто ти, але Бог послав тебе сюди сьогодні. У мене немає сили, немає голосу, а люди боялися
Очі їй знову заповнилися сльозами, але тепер вони були від щастя.
Чоловік лагідно поклав їй руку на плече.
Не плачте, мамо. Люди повинні вчитися поважати працю й страждання простих. Я зроблю більше, ніж просто куплю яйця.
Він обернувся до натовпу:
Люди добрі, ми не можемо мовчати, коли бачимо безправя! Кожен із нас може опинитися на місці цієї жінки. Сьогодні вона, завтра хтось інший. Якщо ми разом ніякий хуліган не буде тут панувати.
Люди зааплодували. Дехто підходив до старої, давав гривні, хліб, фрукти. Інші гладили її по руці й казали добрі слова.
Чоловік заплатив за всі яйця, навіть за розбиті, і дав їй набагато більше, ніж вони коштували.
Візьміть, мамо. На ліки, на їжу. І більше не плачте.
Стара хотіла вклонитися й поцілувати йому руку, але він швидко підняв її:
Не мені дякуйте, а Господу. Я лише зробив те, що мав.
Потім дістав візитівку й простягнув їй.
Якщо хтось вас образить дзвоніть. Я подбаю, щоб вас захистили.
Натовп поволі розходився, але всі говорили про «чоловіка в костюмі», що поставив на місце нахаба. Історія розлетілася, і вперше за довгий час люди відчули, що мають право сказати «ні» несправедливості.
Стара пішла додому маленькими кроками, але на душі їй було легше. Під пахвою мішок із дарунками, а в серці безмежна вдячність. Хворий чоловік чекав її вдома, і тепер вона могла принести йому не лише хліб і ліки, а й вістку про те, що на світі ще є добро і правда.
Тієї ночі, у їхній скромній хаті на околиці села, стара розповіла все чоловікові. Його втомлені очі засяяли:
Бачиш, жінко, Господь не покидає нас. У час випробувань посилає добрих людей.
І вперше за багато місяців у хаті знову відчулася надія.
А хто був той чоловік у костюмі ніхто не знав. Хтось казав, що адвокат, хтось що бізнесмен із столиці. Але для всіх у ринку він назавжди залишився «незнайомцем, який відновив справедливість».
Так, у звичайний базарний день, життя бідної старушки змінилося. Крім грошей, вона отримала повагу та знання, що не одна. А її історія, передана з вуст у вуста, надихала інших більше не мовчати перед злом.
