Ти вже, Тетяно, на мене не ображайся, не буду я з тобою жити.
А може, спробуємо, Олежу? Тетяна, майже не кліпаючи, дивилася на нього, обличчя спалахувало рум’янцем.
Усе сказав, Тетяно
Іринка Соколенко народилася, коли Олег навчався у першому класі. Він добре памятав її матір, усією округою визнану красуню Марію з великим животом, та гордовитого батька Василя. А потім Марія викачувала з воріт коляску, в яку так хотілося зазирнути Тоді йому це здавалося дивом.
Олег дорослішав, а Іринка росла. Ось вона вже вибігає з воріт батьківської хати у яскравій сукні, з великою стрічкою на світлому волоссі. Ось грається з подружками, облаштовуючи біля палісадника хатку. Олег бачив усе це з вікна свого дому, що стояв якраз навпроти хати Соколенків.
Олеже, проведи Іринку, будь ласка! одного разу попросила Марія. І Олег не відмовив. Так він майже на рік став опікуном першокласниці Іринки.
Спочатку вони ходили до школи мовчки. Першою не витримала Іринка почала розповідати йому свої історії або смішні випадки з уроків. В неї заняття закінчувалися раніше, і вона терпляче чекала, поки звільниться Олег. Іноді він ішов додому з однокласниками, а Іринка крокувала поруч. Він звик, і вранці вже чекав на попутницю біля воріт, а коли вона виходила, брав за руку, і так вони йшли до школи.
Наступного року у вересні Іринка тихенько попросила, щоб він дозволив їй іти з подружками. Тепер дівчатка йшли попереду, а Олег тримався на відстані, спостерігаючи, готовий прийти на допомогу. І такий момент, звісно, настав.
На дорозі одного разу опинився гусак. Він шипів, вигинав шию, ляскав крилами, і дівчатка боялися пройти. Олег став між ними й птахом, і вони з визгом пробігли.
А наступного року Олег поїхав навчатися у велике сусіднє село, де була десятирічка, і став приїздити додому лише на вихідні та канікули. Іринка, здавалося, забула, хто він, проходила, опустивши очі, не віталася.
Потім Олег вступив до морехідного училища і зрідка навідувався додому.
Мамо, це хто Іринка? Олег відірвався від вечері, коли з воріт Соколенків вийшла висока, струнка молода красуня.
Та ж наша Іринка! мати теж глянула у вікно й усміхнулася.
Коли вона встигла так? щиро здивувався Олег.
Прийшов час якось тепло зітхнула мати. Дивлюся й радію найкраще від батьків їй дісталося!
Потім він ще кілька разів бачив Іринку крадькома. Добре, що тюль на вікні приховував його. Ось вона вийшла з відрами на коромислі до колонки, а вітер так вдало розкрив її блузку на тонкому тілі Ось вранці Іринка у суворому брючному костюмі йшла здавати іспити Олегу навіть захотілося знову її проводити
Але останньою краплею став голос. Олег почув його, коли допомагав батькові підправляти тин: «Так на такий голос підеш, хоч на край світу!»
А одного разу, виходячи з воріт за водою, він зустрів її біля колонки.
Добрий день! першою привіталася Іринка, знову вразивши Олега в саме серце.
Добрий день, Іринко, чомусь зніяковів, відповів він.
Відри наповнювалися довго, а він не міг придумати, про що б із нею заговорити
Поїхав Олег того разу із затаєною тугою. Здавалося, він нарешті закохався.
Потім була присяга й розподіл. Олег опинився у далекому Миколаєві.
***
Наступного разу Олег їхав додому вже з надією. Мріяв, що саме зараз він зізнається Іринці І вік у неї вже підходящий
Першого дня він відсипався після дороги, а потім почалися трудові дні. Батько, як завжди, склав план найоптимальнішого використання додаткової робочї сили. Вранці другого дня вони поїхали у ліс за дровами, потім треба було їх колоти й складати у сарай.
Спішачи переробити за короткий відпусток усі пункти плану, батько підготував заміну нижніх вінців у лазні. Це вимагало переробки дверного косяка, потім треба було перестелити підлогу. Зрештою, батько вирішив замінити підлогу ще й у хліві Так промайнули два тижні.
Олег час від часу поглядав на сусідські ворота, зазвичай замкнені. З них іноді виходили то Марія, то Василь, а Іринка не зявлялася.
Мамо, а чому Іринки не видно? наважився запитати одного разу Олег.
Навчатися поступила. У місті тепер живе, відповіла мати.
Так Олег того разу ні з чим і повернувся до Миколаєва.
Приїхавши через рік, він побачив Іринку лише раз, але це йому не сподобалось. Олег знову став мимовільним свідком з-за тюлевої завіси. Поруч із нею йшов якийсь довгастий сільський хлопець. Він щось розповідав, сміявся над власними жартами, а Іринка з якоюсь неприємною для Олега симпатією дивилася на нього.
Потім Олег дізнався, що Іринка вийшла за нь
