Сімейний рецепт
Ти серйозно хочеш вийти заміж за людину, з якою познайомилася в інтернеті? Людмила Петрівна скептично оглядала майбутню невістку, ніби та могла пронести в дім підроблену гривню. Її погляд, важкий й оцінний, ковзнув по простій зачісці Олені, її скромній сукні. Та ви ж один одного навіть не знаєте!
Олена відчула, як по спині побігли мурашки. Вони сиділи на кухні в хрущовці, де виріс Ігор. Кухня була тісною, але затишною і до блиску чистою. Пахло ваниллю й старими деревяними меблями.
Мам, годі вже, втрутився син, Ігор, обіймаючи наречену за плечі. Ми познайомилися не в інтернеті, а в книжковому клубі. Спочатку лише листувалися. Пів року! І Олена чудова!
Історія їхнього знайомства була такою: Олена вела невеликий блог про старі, забуті книги. Ігор, інженер-програміст із тихою пристрастю до класики, натрапив на її пост про «Братив Карамазових». Їхня дискусія перейшла в особисті повідомлення, потім у довгі дзвінки. Вони зрозуміли, що сміються над тими самими жартами, цінують однакові речі тишу, чесність, запах старої паперової пилу. Перша зустріч біля памятника Шевченку не була побаченням, а продовженням розмови. Ігор почувався з Оленою неймовірно легко, наче вдома. Вона ж побачила в ньому трохи соромязливого чоловіка з глибоким внутрішнім світом.
Чудова хмикнула Людмила Петрівна, навмисно гучно брязкаючи ложкою об порцелянову чашку. А те, що вона з іншого міста, без роботи тут, і взагалі хто її знає, що в неї на думі Я сина виростила, вивчила, а тут прийшла якась
Олена стиснула зуби, але мовчала.
Вона вже зрозуміла: свекруха бачить у ній не людину, а абстрактну загрозу чужу дівчину, яка хоче забрати сина з-під материного крила. Людмила Петрівна була жінкою, чиє життя складалося з чітких правил і безкомпромісної боротьби із слабкостями. Після смерті чоловіка пять років тому вона ще щільніше замкнула коло своєї турботи навколо єдиного сина.
Перші спроби подружитися зі свекрухою провалювалися.
Коли Олена, викладаючись на всі сто, спекла яблучний пиріг з корицею та гвоздикою, «як у її бабусі», Людмила Петрівна, відламавши крихітний шматочок, пробурчала:
Занадто солодко. У нас у родині так не готують.
Коли Олена запропонувала допомогти з генеральним прибиранням, почулося сухе:
Не треба, я сама знаю, де що лежить. А то потім півроку шукатиму.
Залишившись з Оленою наодинці в своїй кімнаті, заставленій моделями літаків і книжками з математики, Ігор тільки розвів руками:
Не бері до серця. Мама просто така. Рідна, але колюча, як їжак.
Я стараюся, тихо відповіла Олена, дивлячись у вікно на однакові балкони. Просто жити в стані холодної війни дуже важко, а зїхати від неї ми зможемо не скоро.
Але Олена не здавалася. Вона була з тих, хто вірить, що в будь-якій фортеці є потайні двері.
Одного суботнього ранку Людмила Петрівна, витираючи полиці, дістала старий альбом і почала його переглядати. Олена попросила дозволу і сіла поруч. І помітила, як свекруха затримала погляд на пожовтілій фотографії, де вона сама, молода й усміхнена, стояла поруч із високим темноволосим чоловіком.
Це хто? обережно запитала Олена.
Людмила Петрівна здригнулася, ніби її зловили на чомусь забороненому.
Мій брат, Андрій, зітхнула вона, і в її голосі вперше пролунала не колючість, а втомлена сумність. Ми посварилися. Літ двадцять тому, якщо не більше.
А через що? ризикнула спитати Олена, боячись злякати момент щирості.
Через дурниці. Земельну ділянку після батьків ділили. Обидва вперлися, як барани. Він сказав мені образливі слова, я йому у відповідь. І все. Живемо в одному місті, а ніби в різних всесвітах.
Олена мовчала, але в голові вже зрілий план. Вона згадала, як Ігор згадував, що мама стала ще замкнутішою після тієї сварки.
Через тиждень, зустрівши у підїзді балакучу сусідку тітку Ганю, Олена «випадково» завела розмову про родину чоловіка.
Ох, Люда та її брат! зітхнула сусідка. Та вони ж були нерозлийвода! Андрій Іванович, він у сусідньому районі живе, у тому новому мікрорайоні. Торік так важко хворів, операцію на серці переніс. Діти його у Львові, він сам, бідолаха.
Ввечері, коли Ігор читав, а Людмила Петрівна вязала шарф, Олена обережно почала:
Людмило Петрівно, а ви знали, що ваш брат торік переніс операцію на серці?
Спиці в руках свекрухи завмерли. Вона зблідла:
Що?! Звідки ти знаєш?
Мені тітка Ганя сьогодні розповідала. Каже, він зараз сам, діти поїхали, допомога потрібна була, а допомогти нікому
Людмила Петрівна ні
