Я не памятаю, бо цього й не було! серйозно промовив Рижий, дивлячись на неї чесними, немов у старого, очима.
Розмова раптом змовкла, і кожен пішов у свій бік.
«І навіщо він збрехав? думала Оксана. Адже ж по очах було видно, що бреше!»
Хочеш, я стану твоїм Каєм? запропонував одинадцятирічний Петрик Рижий своїй однокласниці Оксані Сірій, яка йому подобалася.
Яким ще Каєм? здивувалася дівчинка.
Ну, як у казці! Ти що не читала? Там ще снігова королева його зачарувала! А Оксана його рятує!
Оксана? Його рятує Герда! з презирством відповіла Сира. Оце мені Ганс Крістіан Андерсен!
Та яка різниця? Оксана, Герда? махнув рукою Рижий, який не зациклювався на дрібницях. Я питаю: хочеш, щоб я був твоїм Каєм?
Дівчинка не хотіла: Петрик був довговязим, худорлявим і явно нижчим за неї. Хоча такого рятувати було б легше.
А вона міцна, на півголови вища: як же їм потім ходити разом після рятувальної операції? Соромитися?
Ні за що! До того ж її серце вже було зайняте іншим двійкошником Мишкою Пудим.
До речі, він стояв неподалік і з цікавістю прислухався до їхньої суперечки.
І Оксана, поправивши бант, зневажливо сказала аби Мишко чув:
Ото мені Кай! Та ти навіть на оленя не годишся! Тому, Каю, іди та не чхай!
Мишко голосно зареготав, а Петрик перелякано глянув у його бік і зник. А наступного дня, на всю школу, гучно назвав Сіру «Оксаною-виксаною»: «я мстя, і моя помста страшна!»
Ну, а що ти хотіла, Сира? Не кожен чоловік спокійно перенесе образу. А його ж відкинули
Худорлявий Петрик славився розумом, який з лихвою компенсував брак фізичної сили.
Просто вчора, отримавши несподіваний удар від коханої, він не встиг зорієнтуватися тут би й кожен заплутався.
І тоді зареготав не лише Пудий, а й увесь клас: прізвисько сподобалося! А що смішно! Хоча тоді такого слова ще не було в лексиконі.
Звісно, коли дівчинка скаржилася вдома на образливе прізвисько, її потішили й підтримали.
Але одного разу тато допомагав їй з алгеброю: донька ніяк не розуміла найпростішого! І тоді, втративши терпіння, він із досадою сказав:
А твій Петрик має рацію у тебе в голові суцільна виксана!
І додав:
Передай йому від мене привіт!
Петрик виявився винним і в цьому: до цього тато ніколи такого не дозволяв
До випускного пристрасті вщухли усе погане забулося й залишилося в дитинстві: і закоханість, і неприязнь, і образи де там було до цього!
Вони навіть разом потанцювали Петрик до того часу випередив Оксану в зрості й перетворився на стрункого, підкачаного юнака: він почав ходити до спортивної секції.
Мишка після восьмого класу виперли в ПТУ аналог сучасного коледжу: тоді з цим було строго. А кохати на відстані теж було важко. Тому, вибачай, Мишку
Після школи шляхи однокласників розійшлися: Оксана пішла в педагогічний, Петрик, як і кожен розумник, подався до КПІ.
Інколи вони бачилися жили недалеко і перекидалися кількома словами.
Потім життя розкидало їх у різні боки: обоє завели сімї й переїхали. Тому зустрічі на дворовому майданчику стали рідкісними лише коли обоє приїжджали до батьків.
Іноді перетинались на вечорах зустрічі випускників. Але вже було ясно, що туди краще не ходити, аби не засмучуватися.
З роками хлопці перетворилися на лисих чоловічків з пивними животами, дівчатка на огрядних тіток з амбіціями. І Сира не була винятком.
Не худенька з дитинства, вона стала ще більш монументальною наче колгоспниця з відомої скульптури: не підходь, а то роздавлю!
Не вистачало лише відра з молоком і корови-рекордистки на задньому плані.
Сира не була винятком, а Рижий був: він наче законсервувався й залишився таким же струнким, як у шкільні роки.
До сорока пяти років Оксана Борисівна вже «дослужилася» до завуча в школі. Петро Рижий працював інженером звичайне радянське життя.
А потім настали лихі девяності. В Оксани-виксани це збіглося з весіллям доньки: Зінька привела додому «безконячного» нареченого у нас буде дитина!
До того ж, навкруги коїлася якась мряка і ця мряка дісталася їхній родині.
Завод, де працював зварником наречений, який отримував непогані гроші, був переобладнаний під склад і зданий в оренду.
Там тепер проводили тренінги особистого росту виявилося, що без них особистість сама рости не може.
А поза заводом зварювати було нічого. Та й взагалі тепер ця професія нікому не була потрібна!
Так, учора була потрібна, а сьогодні ні! Тому йди торгуй шубами на ринку: вони потрібні! Але спершу пот
