Мати час від часу приводила нових «чоловіків» Оксана памятала трьох. Але всі вони якось не приживалися, йшли. Мати плакала, обнімала її, казала: «Нічого, буде й на нашій вулиці свято». І йшла на роботу.
Останній чоловік протримався два тижні, але коли мати перестала купувати йому горілку, зажурився, а потім теж пішов, прихопивши з маминої скриньки її сережки. Мати тоді не стала писати на нього заяву. Сказала, що сама у всьому винувата.
Після цього на пять років настала тиша. Оксана вже зраділа, подумала, що вони з матірю спокійно житимуть, але не тут-то й було. Коли Оксані виповнилося пятнадцять, мати закохалася. Розповідала їй, який він хороший, чудовий, як кохає її.
Оксана навіть тішилася, що мати нарешті знайшла своє щастя. Коли мама вперше привела Сергія додому, Оксані він теж сподобався. Чоловікові на вигляд було років сорок. Чиста добра одежа. За столом випив лише одну стопку. Говорили про всяке. Сергій навіть жартував, досить дотепно. Оксана пішла спати раніше, залишила їх на кухні. Думала, що вранці зустріне Сергія на кухні. Але через годину почула, як голосно зачинились двері. Значить, пішов.
Вранці мати знову ним захоплювалася. Казала, що працює в адміністрації, такий порядочний, про мамину репутацію дбає. Сказав, можна б переїхати до нього після весілля, але рік ще тут поживуть, поки Оксана школу закінчить. А поки що зроблять ремонт у його квартирі.
Оксана слухала і навіть милувалася матірю. Вона ніби помолодшала. Їй було тридцять шість, і останнім часом вона вже не доглядала за собою. Звикла до думки, що залишиться сама.
Сергій з мамою розписалися якраз перед початком навчального року. Оксана вчилася, готувалася до іспитів. Сергій цікавився, чи не треба допомогти. Оксана дякувала, казала, що впорається, і Сергій ішов у свою кімнату. Взагалі, він виявився дуже тактовним. Завжди стукав до Оксани, якщо щось було потрібно.
Можна сказати, вони подружилися. Оксана вже не так його боялася, за вечерею ділилася своїми переживаннями через навчання. Сергій завжди з щирим інтересом розпитував подробиці шкільного життя.
А мама просто зацвіла. Сергій її пестив. Незабаром у мами в вухах засяяли нові сережки, а потім зявилося й намисто.
Рік пролетів непомітно. Вони доробили ремонт і збиралися переїжджати. Сергій питав Оксану, чи не поїде вона з ними? Місця вистачить на всіх. Але Оксана закінчила школу, вважала себе дорослою і хотіла самостійності. Зрозуміло, грошей у неї ще не було, але Сергій сказав, що це не проблема. Вирішили, що Оксана вступить до місцевого технікуму. А потім Сергій влаштує її на гарне місце.
Перед самим відїздом Сергій сказав Оксані:
Ти до нас у гості приїжджай частіше, і ми заходитимемо: то мати, то я. Якщо що потрібно, не соромся, завжди питай. Ми ж рідні.
Мама з Сергієм подарували їй на закінчення школи гарний кулон на ланцюжку. Дівчині він так сподобався, що вона перші дні ледь не відходила від дзеркала.
Коли вони вибирали подарунок, мати сказала Сергію:
Не занадто рано їй таке дарувати?
Але Сергій заперечив:
А хто ж їй, як не ми, подарує щось таке?
Мати посміхнулася. Все ж таки їй дістався найкращий чоловік.
Вони переїхали, а Оксана почала самостійне життя. Спочатку було нудно, вона часто їздила до матері. Їй завжди там були раді. Потім звикла і почала їздити рідше. Інколи сама мати заїжджала то продукти привезти, то грошей. А інколи й просто на вулиці зустрічались. Усім було не до того, усі працювали.
Оксана вступила на навчання. Їй дуже подобалось студентське життя. На вихідні вона їздила до матері з вітчимом. Розповідала новини.
Одного разу під час її візиту їй повідомили, що Сергія відряджають у відрядження на рік. Звісно, мати поїде з ним. А Оксана нехай не переживає, вони періодично надсилатимуть їй гроші.
Оксана проводила їх аж до поїзда. Мати спробувала заплакати, але дівчина засміялася:
Мам, ти чого? Мені скоро сімнадцять, я доросла. Обецаю не шаліти.
Усі засміялися, обнялися, і мати з вітчимом сіли у вагон.
Жили вони десь далеко. Приїхали на два дні відзначити Новий Рік, а потім знову поїхали. Привезли Оксані купу подарунків, вона потім цілий вечер їх розпаковувала.
А незабаром мати подзвонила й сказала, що відрядження подовжують. Щонайменше на два роки. Сергій приїде, перевезе до неї зайві речі, а квартиру здасть. Вона б теж приїхала, та з роботи не відпускають.
Оксана прийшла з навчання, почула, що в кімнаті хтось шелестить. Заглянула.
Вітаю, ви вже приїхали?
О, Оксанко, привіт. Так, от пробую міА потім життя пішло своєю чергою з радощами, сумом, надіями, і хоч разом, то вже не самотньо.
