Оксана втратила свою співбесіду, щоб врятувати літнього чоловіка, який знепритомнів на запруженій вулиці Києва! Але коли вона все ж таки зайшла до офісу, ледь не знепритомніла від того, що побачила
Оксана відкрила гаманець, перерахувала зімяті купюри всередині й глибоко зітхнула. Гроші небезпечно закінчувалися, а знайти добру роботу в Києві виявлялося набагато складніше, ніж вона собі уявляла. Вона миттєво перебрала в голові список найнеобхіднішого, намагаючись заспокоїти каламутне серце. У морозилці лежало пару курячіх стеген і заморожені котлети. У шафі рис, макарони і коробка чаю. Поки що можна було обійтись лише пакетом молока і буханкою хліба з крамниці на розі.
«Мамо, ти куди йдеш?» Маленька Софійка вибігла з кімнати, її великі карі оченята пильно шукали маминого погляду.
«Не хвилюйся, донечко,» сказала Оксана, силкуючись посміхнутись, щоб приховати тривогу. «Мама йде на співбесіду. А знаєш що? Тітка Марія та її син Дениско скоро прийдуть до тебе в гості.»
«Дениско прийде?» Обличчя дівчинки засяяло, а рученята радісно захлопали. «А вони візьмуть Цвіркуна?»
Цвіркун був Марчиним сірим кошеням, пухнастим і ласкавим, якого Софійка просто обожнала. Марія, їхня сусідка, запропонувала посидіти з донькою, поки Оксана їде на співбесіду до компанії з постачання продуктів у центрі міста. Дорога до офісу в Києві займала чимало часу навіть більше, ніж сама зустріч.
Минуло вже понад два місяці, як Оксана з Софійкою переїхали до столиці. Вона дорікала собі за цей імпульсивний крок: кинути все в рідному містечку, витратити майже всі заощадження на оренду та їжу, сподіваючись швидко знайти роботу. Але ринок праці Києва був безжальним. Попри дві вищі освіти та залізну витримку, стабільна посада здавалась мрією. У її рідному Вінниці мати, Наталка, та молодша сестра, Даринка, залежали від неї як від опори. Без неї їм було непросто.
«Цвіркун залишиться вдома, серденько,» мяко сказала Оксана. «Він не любить подорожі. Але скоро ми завітаємо до тітки Марії, і ти зможеш його обійняти скільки забажаєш.»
«Я теж хочу котика!» надула губки Софійка, складаючи рученята на грудях.
Оксана легенько засміялася. Донька завжди так реагувала, коли йшлося про тварин. У Вінниці, у бабусі Наталки, залишились залишились їхній чорний кіт Грім і маленький гавкучий песик Бобік. Софійка грала з ними щоразу, коли приїжджала, і тепер дуже за ними нудила.
«Доню, ми орендуємо цю квартиру,» пояснила Оксана. «Господар не дозволяє заводити тварин.»
«Навіть рибку?» здивовано підняла брови дівчинка.
«Навіть рибку.»
Зараз про тварин Оксана думала найменше. Головне знайти роботу. Останні гроші танули, і кожен день приносив нову хвилю тривоги. Принаймні, вона заплатила за оренду наперед, але це залишило її майже з порожніми кишенями.
Дзвінок у двері вивів Оксану з думок. На порозі стояли Марія та пятирічний Дениско. Як завжди, у руках у Марії була коробочка з домашнім печивом та шматочок її маминого знаменитого лимонного кексу. Як і Оксана, Марія була самотньою матірю, але жила з батьками у тісній квартирці неподалік. Заощадити на своє житло в Києві було все одно, що виграти в лотерею.
