Без домівки і без надії: відчайдушні пошуки притулку.
Наталка не мала куди йти. Буквально, нікуди… «Можу переночувати кілька днів на вокзалі. А далі що?» Раптом у неї зявилася рятівна думка: «Хатинка в селі! Як я могла забути? Хоча… називати це дачкою занадто. Це скоріше стара халупа. Але все одно краще, ніж ночувати на вокзалі», подумала Наталка.
Сівши на приміську електричку, вона притулилася до холодного вікна й заплющила очі. Хвиля важких спогадів про останні події накрила її. Два роки тому вона втратила батьків, залишившись зовсім сама, без підтримки. Навчання в університеті стало непосильним, і дівчина пішла з нього, влаштувавшись працювати на ринок.
Здавалося, життя почало налагоджуватись… Але доля підготувала Наталці нове випробування. Її чоловік, Андрій, запропонував продати батьківську квартиру в центрі Києва, щоб відкрити власну господарську справу.
Він так гарно розписував перспективи, що Наталка не мала жодних сумнівів була впевнена, що чоловік робить все правильно, і незабаром вони забудуть про фінансові труднощі. «Коли стабілізуємося, подумаємо про дитину. Не можу дочекатися, щоб стати матірю!» мріяла наївна дівчина.
Але бізнес Андрія провалився. Постійні сварки через втрачені гроші швидко зруйнували їхні стосунки. Незабаром він привів у дім іншу жінку й показав Наталці двері.
Спочатку вона хотіла звернутися до поліції, але зрозуміла нічого не доведе. Адже це вона сама продала квартиру й віддала гроші Андрію…
* * *
Вийшовши на вокзалі, Наталка пішла по пустій платформі. Був початок весни, і в селі ще не почався сезон. За три роки ділянка заросла буряном, а хата стояла в жалюгідному стані. «Нічого, приберу і буде як раніше», подумала вона, хоча знала, що ніколи не буде як раніше.
Ключ легко знайшовся під ґанком, але деревяні двері перекосило, і вони не відчинялися. Дівчина намагалася їх відкрити, але без успіху. Зрозумівши, що сама не впорається, вона сіла на сходинки й заплакала.
Раптом вона помітила дим і почула шум на сусідній ділянці. Радіючи, що поруч є людина, Наталка побігла туди.
Тіточко Ганно! Ви вдома? гукнула вона.
Побачивши на подвірї похилого неохайного чоловіка, дівчина зупинилася, здивована й налякана. Незнайомець розвів невелике багаття й грів воду в брудній кружці.
Хто ви? Де тітка Ганна? спитала Наталка, відступаючи.
Не бійтеся мене. І, будь ласка, не кличте поліцію. Я нічого поганого не роби
