Виїзд у спішку: Прощання з авто та повернення додому
Він вийшов з машини і ніжно попрощався з коханкою, перш ніж рушити додому. Підійшовши до хати, на хвильку затримався біля дверей, обмірковуючи, як усе розповісти дружині. Піднявся сходами і відімкнув замок.
Привіт, промовив Борис. Ти вдома, Оленко?
Так, відповіла дружина байдуже. Привіт. Можу вже починати смажити котлети?
Борис пообіцяв собі діяти рішуче з упевненістю та твердістю, як і належить чоловікові! Настав час покінчити з подвійним життям, поки поцілунки коханки не втратили жару, поки його знову не проковтнула буденність.
Оленко, Борис прочистив горло, мушу сказати, що нам треба розійтися.
Олена сприйняла новину дивно спокійно. Вона завжди була непохитною, тому Борис жартома звав її «Оленою Кригою».
Серйозно? спитала вона з дверного прорізу кухні. То, значить, котлети смажити не треба?
Як знаєш, відповів Борис. Хочеш смаж, не хочеш не смаж. Я йду. В мене інша жінка.
Після такого зізнання більшість дружин щось би кинули в чоловіка. Але Олена не була з більшості.
Ну звісно, знову твої примхи, відповіла вона. Мої чоботи з майстерні приніс?
Ні, Борис зніяковів. Якщо це так важливо, зараз же піду й заберу!
Ох, Борисе, пробурчала Олена. Пошлеш дурня за чоботами, то й принесе він старі.
Борис образився. Здавалося, оголошення про розлучення йшло не за планом. Усе було так беземоційно! Та чого чекати від дружини на прізвисько Олена Крига?
Оленко, ти ніби мене не чуєш! скрикнув Борис. Я йду. Житиму з іншою, а ти лише про чоботи!
Гаразд, відповіла Олена. На відміну від мене, ти можеш йти куди завгодно. Твої чоботи не в майстерні. Тобі немає чим спинитися.
Вони прожили разом довгі роки, але Борис досі не міг зрозуміти, чи говорить дружина серйозно, чи з іронією. Колись він закохався в Олену через її лагідність, вміння уникати конфліктів та стислість у словах. До того, її вміння господарювати та врода відіграли вирішальну роль.
Олена була міцною, вірною та холодною, як якір. Але тепер Борис любив іншу. Полумяну, заборонену, солодку пристрасть! Настав час розставити всі крапки й піти в нове життя.
Оленко, дякую за все, але я йду, бо кохаю іншу, не тебе.
Ото несподіванка! скрикнула Олена. Не кохаєш мене, яка новина! Моя матір любила сусіда, батько доміно й горілку. І що? Подивись, що з мене вийшло.
Борис знав, що сперечатися з Оленою було марно. Кожне її слово важило тонну. Його початкова рішучість розвіялася, і він не хотів вступати у суперечки.
Ти чудова, Оленко, сказав Борис, зітхнувши. Але я люблю іншу палко й таємно. Я йду, розумієш?
Іншу? спитала вона. То Маряна Шевченко?
Борис здригнувся. Рік тому він дійсно мав таємний роман із Маряною, але не думав, що Олена про це знає!
Звідки ти? почав він, але зупинився. Неважливо. Це не вона.
Олена позіхнула.
Може, Наталка Коваль? До неї йдеш?
Бориса пройшов мороз по спині. З Наталкою теж був роман, але то минуле. Якщо Олена знала, чому мовчала? Ах так, вона була залізна ніщо не змусило б її вимовитись.
Ні, не Наталка й не Маряна. Інша жінка, втілення моїх мрій. Я не можу без неї й іду. Не відмовляй мене!
Тоді мабуть, Тетяна, буркнула Олена. Ну й ну, Борисе який же ти невмілий у секретах! Твій ідеал Тетяна Біла. Тридцять пять років, одна дитина, два аборти Так?
Борис схопився за голову. Вона вгадала! Він дійсно мав роман із Тетяною Білою.
Але звідки ти знаєш? заєкав Борис. Хтось доніс? Ти слідкувала за мною?
Все просто, Борисе, відповіла Олена. Я гінеколог і оглядала майже всіх жінок у цьому місті, а ти лише деяких. Мені було досить побачити необхідне, щоб зловити тебе на зраді!
Борис намагався зібратися.
Припустимо, ти вгадала! Навіть якщо це Тетяна, нічого не зміниться. Я йду до неї.
Недурний ти, Борисе, сказала Олена. Міг би хоча б запитати мене! До речі, у Тетяни нічого особливого все як у інших, і я кажу це як лікар. Ти бачив медичну картку своєї музи?
Н-ні зізнався Борис.
Ось воно як! Іди миттєво в душ. Завтра я поговорю з лікарем Петренком, і він прийме тебе у поліклініці без черги, сказала Олена. Потім поговоримо. Це ж ненормально: чоловік лікарки не вміє обирати здорову партнерку!
Що ж мені робити? запитав Борис, пригнічено.
Я пожарю котлети, відповіла Олена. А ти йди в душ і роби, що знаєш. Якщо
