«Ти мовчиш, отже, теж готуєш ґрунт для розлучення»: як одна дарча ледве не розвалила сімю
Оксана та Тарас вечеряли, коли раптом двері розчинилися, і до квартири увірвалася його мати Ганна Іванівна.
«Синочку! Тобі потрібно знати правду про свою дружину!» вигукнула вона з порога.
«Мамо, сідай, заспокойся. Ти вся почервоніла, тиск підскочив», схвилювався Тарас.
«Ще б пак!» сопнула свекруха і різко повернулася до невістки. «Я сьогодні зустрілася з Іриною, твоєю колегою, і вона мені все розповіла!»
«Що саме?» спокійно запитала Оксана, дивлячись їй прямо у вічі.
«Що тебе підвищили рік тому, і тепер твоя зарплата вдвічі більша, ніж у Тараса! А він навіть не знав! Приховувала!» Ганна Іванівна ледь не задихалася від обурення.
«У чому проблема? Ми у вас грошей не просимо, живемо нормально. Чого ви хочете?»
«Навесні, коли я просила допомогти з ремонтом у котеджі, ти сказала, що в вас немає грошей. А тепер зясовується, що вони є! Куди вони діваються? Готуєш грошики на розлучення, так?!» кричала свекруха.
Оксана підвелася й глянула на чоловіка:
«Тарасе, принеси, будь ласка, зелену папку з тумби у спальні».
Він мовчки виконав прохання.
«Що це?» запитав він, відкриваючи папку. «Депозити?»
«Так. На Данилка й Софійку. Я щомісяця відкладаю частину зарплати на їхнє майбутнє. Коли я зрозуміла, що у вашій родині мене вважають чужою, довелося подумати про дітей».
«Яка чужа?» перебив Тарас.
«Ти забув, як оформляли квартиру, куплену на гроші від проданої двушки у центрі? Тільки на тебе. На випадок розлучення. Ти не сказав ні слова. Я була вагітна, а ти мовчав. Думаєш, я не помітила?»
Тарас важко зітхнув. Свекруха спробувала вставити:
«Це була страховка!»
«Від кого? Від матері твоїх дітей?» голос Оксани тремтів. «А потім дивуєтеся, чому я з вами холодна?»
«Де гроші, Оксано?» не вгамовувалася свекруха. «Якщо не на сімю, значить, приготувала на вихід!»
«Тарасе, проведи маму, будь ласка. Нам більше говорити ні про що», тихо сказала Оксана.
«Звісно, піду! Але запамятай: ти сама руйнуєш свою сімю!» кинула Ганна Іванівна, але на прощання додала: «Хоча ви з самого початку були різними».
Коли двері зачинилися, Тарас довго мовчав.
«Ти справді думала, що я готую запасний вихід?» нарешті запитав він.
«Я не знала. Ти мовчав. А мовчання теж відповідь».
«Я не хочу розлучення. Я люблю тебе. І дітей».
«Тоді доведи. Покажи, що я для тебе не просто тимчасова».
«Добре. Я переоформлю квартиру на Софійку. І почну відкладати на рахунки дітей. Нехай по трохи, але регулярно. Довіра будується удвох».
Оксана тихо кивнула.
«А слово розлучення більше не вимовляємо», додав Тарас.
«Погоджуюся».
І вперше за довгий час вони відчули, що розмовляють не як чужі, а як близькі люди.
Сімя тримається не на грошах, а на щирості. Мовчання руйнує, а чесність зміцнює.
