Олесь, ти подивишся за Данилком? гукнула Маряна в бік кімнати, поправляючи хустку перед дзеркалом. Я повернусь до вечора, коло шостої. Не забудь годувати його обідом. У холодильнику все готове, лиш підігріти.
Субота видалася напруженою на роботі раптово звалили термінове завдання, і керівник попросив вийти у вихідний. Ніхто, крім неї, не міг із цим впоратись. Маряна погодилась не вагаючись. Робота дарувала їй не лише гроші, а й відчуття власної значущості.
Пятирічний Данилко спокійно копошився у своїй кімнаті з іграшковими тракторами. Маряна чула, як син щось бурмоче, імітуючи ревіння двигуна. Звичайний ранок вихідного дня. Вона вже машинально перевірила вміст сумки, знайшла ключі, коли з кімнати вийшов Олесь.
Ні, сказав Олесь байдуже.
Маряна завмерла, рука застигла на дверній ручці. Вона обернулась, дивлячись на чоловіка з нерозумінням.
Що?
Я не буду сидіти з дитиною, повторив Олесь, проходячи повз неї до вішалки. У мене свої плани на сьогодні.
Маряна дивилась на нього, не вірячи власним вухам. Шість років шлюбу, і жодного разу жодного! чоловік не відмовлявся посидіти з сином. Олесь завжди був взірцевим батьком, принаймні так здавалося. Вона стояла, намагаючись осмислити ситуацію, а він спокійно накинув куртку, взувся і вийшов за двері.
Олесю, я не розумію. Що сталося? Маряна зробила крок до нього, але він обійшов її, наче сторонній предмет на дорозі.
Нічого не сталося, кинув Олесь і пішов, не озираючись.
Двері зачинилися перед носом Маряни. Вона стояла посеред коридору, стискаючи ремінець сумки. Усередині все стислося в тугий вузол. За годину їй треба бути на роботі. За годину! Маряна схопила телефон, тремтячими пальцями набираючи номер матері.
Мамо, пробач, будь ласка, почала вона. Мені потрібна твоя допомога. Терміново. Можеш приїхати посидіти з Данилком?
Мати, слава Богу, не почала розпитувати.
Маряна нервово прикинула час і зрозуміла, що мати приїде надто пізно. Вона кинулась до сусідки. Ганна Іванівна, літня жінка з квартири навпроти, завжди допомагала у скрутних ситуаціях. Маряна подзвонила у двері, майже благаючи, коли сусідка відчинила.
Тіто Ганно, виручіть, будь ласка. Подивіться за Данилком півгодини, поки мама не приїде. У мене на роботі аврал, а Олесь… Олесь пішов по справах.
Ганна Іванівна лише похитала головою, але погодилась. Маряна повернулася до квартири, швидко пояснила синові, що він побуде у тітки, і вибігла з дому. Усю дорогу до офісу її переслідувало відчуття сюрреальності. Що це було? Чому Олесь так вчинив? Може, вони посварились, а вона не помітила? Маряна перебирала в памяті останні дні. Але нічого не спадало на думку. Вчора ввечері вони спокійно вечеряли, дивились фільм. Навіть обговорювали плани на тиждень.
На роботі не вдавалося зосередитись. Вона виконувала завдання на автоматі, а думки кружляли навколо ранкової події.
Кілька разів Маряна намагалась написати Олесю.
«Де ти?»
«Що трапилось?»
«Чому ти так вчинив?»
Але повідомлення залишались без відповіді. Телефон мовчав. Вона перевіряла екран що пять хвилин, але сповіщень не було…
Ввечері Маряна поспішила відпустити матір додому.
Дякую тобі велике, мамо. Не знаю, що б я без тебе робила.
Мати погладила її по голові, як у дитинстві.
Нічого, доню. Тільк
