Побачивши собаку біля лавки, він кинувся до нього. Погляд його впав і на ремінь, який Наталя недбало залишила.
Як тільки він побачив собаку, що лежав біля лавки, одразу ж побіг до нього. В очах його світився і той ремінь, що Наталя кинула так недбало. Барс жалісно дивився на господаря своїми набряклими очима…
З сестрою вони майже два роки майже не спілкувалися. Олені досі було незрозуміло, як з дрібної суперечки міг виникнути такий жорстокий конфлікт.
Олена та Вадим Рудиченки народилися з різницею в рік. З дитинства вони були нерозлучні, завжди підтримували один одного. Які б витівки вони не робили, відповідальність завжди ділили порівну, ніколи не ховалися один за одного.
Їхнє рідне село, Яблунівка, з року в рік розвивалося і процвітало. Їм пощастило з головою села Павлом Михайловичем, який сам тут народився і виявився відмінним господарником.
Закінчивши аграрний університет, він повернувся додому й взявся за справу. Його зусилля скоро оцінили, і через десять років Павло Михайлович став головою Яблунівки.
І в особистому житті у нього все складалося добре. Олена, закінчивши медичне училище, почала працювати фельдшеркою в сільській амбулаторії. Павло не міг пройти повз таку красу байдуже. Олена відповіла взаємністю. Вони одружилися, і весілля святкувало все село. Вадим щиро тішився за сестру, хоча його власний шлюб із Наталею був далеко не такий безхмарний.
Поки Олена була незаміжньою, Наталя час від часу бурчала на неї, називаючи то нікчемною, то зарозумілою. Але після весілля нарікання змінилися заздрістю. Наталя все більше вимагала від чоловіка новий будинок, кращу машину, гарнішу шубу…
Все частіше вона кидала Вадимові: «У всіх усе є, а в нас нічого!» Чоловік старався, як міг, але ні грошима, ні силами не міг задовольнити її бажань.
Наталя теж була нещаслива: Господь не подарував їй материнства. А тим часом Олена вдало вийшла заміж, народила сина й доньку, збудувала просторий дім, а чоловік її досяг поважного становища…
Сімейні посиденьки все частіше закінчувалися сварками. Щоразу, коли Вадим навідувався до Олени, Наталя відразу ж починала лаяти чоловіка.
Останній скандал стався на день народження Вадима. Олена подарувала йому лабрадора він давно мріяв про таку собаку. Павло ж подарував йому новий мотоцикл.
Все йшло добре, доки пяна Наталя не спалахнула і не вилила на Олену весь свій накопичений гнів:
Ну що, Льоню? Собака це натяк? Якщо вже дітей немає, то хоч собаку матимемо, так?!
Олена намагалася заспокоїти:
Наталко, заспокойся. Потім самій соромно буде…
Але слова не діяли. Розгорілася жорстока сварка, гості розділилися на два табори. Павло тихо шепнув дружині, щоб ішли, і вони, попрощавшись, покинули свято.
Минуло два роки. З того вечора Вадим почав уникати сестру, їхні стосунки обмежилися рідкими короткими зустрічами. А між ним і Наталею напруга лише зростала.
Ввечері Вадим все частіше виходив на прогулянку з Барсом до річки. Вони виглядали щасливими: Вадим кидав палицю, Барс весело біг за нею, потім лягав біля ніг і уважно слухав тихі оповідки господаря.
Олена знала про це від сусідів, але нічого не робила Вадим був непохитний.
Після нещасної сварки Наталя ненавиділа і Олену, і подарованого неї Барса. Коли Вадима не було вдома, вона виганяла собаку з хати, кричала на нього, іноді навіть била.
Цікаві сусідки лише підлива
