Витерла мокрі долоні, стогнучи від болю, і пішла відчинити двері. Марія Коваль витерла вогкі руки, зікхнула від болю в спинках і пішла до дверей. Дзвонили тихо, але вже втретє. Вона мила вікно, тому не одразу змогла підійти. За дверима стояла молода дівчина, дуже гарна, але бліда й змучена.
Пані Маріє, чи не могли б ви здати кімнату?
Ох, ці сусіди, завжди когось до мене посилають! Я не здаю кімнат, ніколи цього не робила.
Мені казали, що у вас три кімнати.
Ну й що? Чому я маю здавати? Звикла жити сама.
Вибачте Мені сказали, що ви віруюча людина, тому я подумала
Дівчина, намагаючись стримати сльози, обернулася й повільно пішла сходами. Її плечі тремтіли.
Дівчино, вертайся! Хіба я тебе прогнала? Ох, ця молодь, така чутківна, одразу сльози. Заходь у хату, поговоримо. Як тебе звати? Можемо на «ти»?
Олеся.
«Олеся», так і є. Батько, мабуть, козак?
У мене не було батька. Я з дитського дому. Матері теж не знала. Мене знайшли у підїзді добрі люди й відвезли до міліції. В мене навіть місяця не було.
Не хвилюйся. Заходь, при чаї поговоримо. Ти голодна?
Ні, купила собі пампушку.
Пампушку купила! Ой, молодь, не дбає про себе, а в тридцять років уже виразки. Сідай, у мене ще гарячий борщ. І чаю нагріємо. Багато варення є. Чоловік пять років тому помер, а я звикла все готувати на двох. Ми поїмо, а потім допоможеш мені домити вікно.
Пані Маріє, чи можу я щось інше зробити? У мене є запаморочення, боюся, що впаду з підвіконня я вагітна.
Ще краще! Тільки цього мені не вистачало. Я принципова людина. Це дитина позашлюбна?
Чому одразу позашлюбна? Я заміжня. Сашко із нашого дитбудинку. Але його забрали до армії. Нещодавно приїжджав у відпустку. А господиня, як дізналася, що я чекаю дитину, одразу мене вигнала. Дала тиждень на пошуки житла. Ми жили недалеко. Але самі бачите як це виглядає.
Ну так А що я маю з тобою робити? Може, перенести моє ліжце в кімнату Миколи? Гаразд, залишайся в моїй кімнаті. Грошей від тебе не візьму, навіть не згадуй. Іди за речами.
Недалеко. Усі наші речі з Сашком у сумці біля входу. Тиждень пройшов, тому вже обійшла кілька будинків.
Так вони й залишилися удвою Олеся закінчувала школу на дизайнерку одягу. Марія Коваль вже кілька років була на пенсії після важкої залізничної аварії, тому сиділа у хаті, вишивала мереживні серветки, комірці, дитячі панчішки й продавала їх на ринку. Її вироби були повні вигадливості: серветки, скатертини й комірці ніжні, як морінь, добре розкуповувалися. Грошей вистачало. Частина була від продажу овочів і фруктів із городу. У суботи вони працювали там з Олесею. У неділю Марія йшла до церкви, а Олеся лишалася вдома, перечитувала листи від Сашка й відповідала. До церкви ходила рідко, не звикла. Скаржилася, що болить спина й запаморочується голова.
Однієї суботи вони працювали на городі. Урожай зібрали, готували землю на зиму. Олеся швидко втомлювалася, тому тітка Марія відправляла її до хати, щоб полежала й послухала старовинні платівки, які колись купували з чоловіком. І того дня, попрацювавши граблями, майбутня мама пішла відпочити. Марія Коваль виносила сухі гілки до багаття й задумова дивилася на вогонь. Раптом почула крик Олесі: «Мамо! Матусю! Ідіть швидше!» Із калатаючим серцем, забувши про болючі ноги й спину, Марія побігла до хати. Олеся кричала, тримаючись за живіт. Незабаром Марія переконала сусіда й на старій «Волзі» вони мчали до лікарні. Олеся стогнала без перерви: «Матусю, болить! Але ж це ще рано, занадто рано! Мені народжувати тільки в середині січня. Мамо, допоможи, помолись за мене, адже ти вмієш!» Марія плакала. Крізь сльози безперервно молилася.
З приймальні Олесю забрали на візку. А сусід відвіз заплакану жінку додому. Всю ніч вона молилася до Пресвятої Богородини за порятунок дитини. Вранці подзвонила до лікарні.
Усе гаразд з вашою донькою. Спочатку вона вас і Сашка кликала, плакала, потім заспокоїлася й заспала. Лікар каже, що загрози викидня вже немає, але трохи доведеться полежати. У неї низький гемоглобін. Доглядайте, щоб добре харчувалася й багато відпочивала.
Коли Олесю виписали, вони довго розмовляли аж після півночі. Олеся весь час говорила про свого Сашка.
Він не підліток, як я. Він сиро. Ми завжди були разом у дитбудинку. Ще в ш
