О, Соломіє, привіт! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Доброго дня, пані Олено. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що саме маєте на увазі? напружилася Соломія.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, близько пятої, виходила з таксі. І виглядала мяко кажучи, незвично. Можна подумати, що трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. В її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом тепер розлучатися, це ж безглуздя.
Дякую, пані Олено, промовила Соломія, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
З цими словами вона поспішила додому. Її мати справді вигнала батька півроку тому, після того як зрадив. Соломія благала її не поспішати усе можна виправити. Але мати була рішуча. І що найдивніше не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, почала жити навіть яскравіше. Нові сукні, танці, бари, подруги те, чим вона ніколи раніше не займалася.
Соломієй це було важко прийняти. Вона сама збиралася заміж, планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою вона буде бабусею? Як представлятиме її свекрусі, коли одна вяже пледки, а інша танцює вночі?
Коли вона зайшла в дім, мати вийшла назустріч із чайником у руках та широкою посмішкою. Одягнена не в потертий халат, а в елегантний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як Андрій? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Соломія, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора з дівчатами сиділи в барі аж до ранку. Танцювали, потім співали у караоке. Як же було весело!
Пані Олена мені все розповіла, похмуро втрутилася Соломія. Що повернулася о пятій ранку і виглядала скажімо, не дуже тверезою.
Мати засміялася.
Ну а що ти думала? У барі чай пити?
Соломія не витримала.
Мам, ти не вважаєш, що це занадто?
У якому сенсі?
Ну, як мінімум, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж скоро будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так просто переступити?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько мене зрадив. Це не помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути просто служницею. Хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для родини. А тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Не повинна старіти за розкладом.
Соломія зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, не хотіла образити. Просто переживаю.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю сиве волосся під хусткою і не вдягну широкі сукні. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Олена не схвалює? Що ж, мені байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, Соломія розповіла все нареченому.
Не знаю, як на це реагувати.
Андрій засміявся:
Я вважаю, що твоя мама молодець. Не впала в розпач, а обрала життя. Бути щасливою це не злочин.
На вихідних Соломія подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялася Соломія.
Тоді домовилися. Але знай ми не підемо рано.
Той день став переломним. Соломія вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто вчитися в неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.
