Ключ клацнув у замку, і Соломія, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивався тонкий промінь світла. Батьки знову не спали, хоча вже давно перевалило за північ. Останнім часом це стало звичкою довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді вони переходили у приглушену перепалку.
Соломія зняла туфлі, поставила сумку з ноутбуком на тумбочку й непомітно пройшла до своєї кімнати. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була поважна проект на роботі ніяк не сходився, а дедлайни наступали на п’яти.
Крізь стіну чулися приглушені голоси.
Ні, Богдане, я так більше не можу, мати говорила тихо, але в голосі відчувалося роздратування. Ти ж обіцяв ще минулого місяця.
Наталю, розумієш, зараз не час, батько, схоже, знову шукав виправдань.
Соломія втомлено зітхнула. Останнім часом батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, ніби все гаразд. Звісно, їм уже за пятдесят, вона давно виросла, але все одно неприємно усвідомлювати, що в їхніх стосунках щось не так.
Вона роздяглася, вмилася й лігла під ковдру, але сон не йшов. Думки крутилися навколо одного й того самого. Брат Соломії, Орест, жив окремо, у іншому місті, і рідко навідувався. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стіною не втихали. Соломія простягнулася до тумбочки й намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука торкнулася телефону, і той впав на килим. Піднімаючи його, вона випадково відкрила диктофон. Палець замер над екраном.
А що, якщо записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не гадати. Адже якщо вона спитає прямо, вони точно відмахнуться, скажуть, що все нормально.
Совість поколювала неприємним холодком. Підслуховувати негарно, тим більше записувати. Але з іншого боку, це ж її батьки, її родина. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Соломія ввімкнула диктофон, поклала телефон на тумбочку ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й батько, і мати виглядали невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися формальними фразами.
Ти вчора пізно повернулася, помітила мати, наливаючи чай. Знову затрималася на роботі?
Так, проект допилювали, кивнула Соломія. А ви чого не спали?
Та так, серіал дивилися, відмахнулася мати, навіть не глянувши на доньку.
Батько втопив ніс у газету й удав, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене на вечерю, сказав він, не піднімаючи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мати стиснула губи, але промовчала.
Усю дорогу до офісу Соломія боролася зі спокусою послухати нічний запис. Але в метро було занадто людно, та й якось ніяково. Вирішила відкласти до вечора.
День тягнувся нескінченно. Нарешті, повернувшись додому, вона виявила, що матері нема записка повідомляла, що вона пішла до подруги й повернеться пізно. Батько, як і обіцяв, затримувався на роботі. Ідеальний момент.
Забравшись із ногами на диван і вкрившись пледом, Соломія натиснула кнопку відтворення.
Спочатку було чути лише уривки фраз, потім запис став чіткішим.
…скажемо Соломії? голос батька звучав стурбовано.
Не знаю, зітхнула мати. Боюся, вона не зрозуміє. Адже стільки років минуло.
Але вона має право знати.
Звісно, має, але як пояснити, чому ми стільки років мовчали?
Соломія завмерла. Про що вони? Яку правду від неї приховують?
А памятаєш, як усе починалося? раптом спитав батько, і в його голосі промайнула усмішка.
Ще б пак, усміхнулася мати. Я думала, це ненадовго, а вийшло на все життя.
Зате яке життя вийшло, хмикнув батько. Хоч часом було непросто.
Особливо коли зявилася Соломія.
Серце дівчини стиснулося. Що значить *”особливо”*? Вона була небажаною дитиною? Чи справа в чомусь іншому?
Але ми впоралися, продовжив батько. І вона виросла чудовою.
Так, у маминому голосі звучала гордість, і Соломія трохи розслабилася. Тільки тепер нам треба вирішити, що робити далі. Я втомилася від цього подвійного життя, Богдане.
*Подвійного життя?* Соломія похолола. Невже в когось із них роман на стороні? Чи вони обидва зраджують один одному? Від цієї думки зробилося нудно.
Наталю, давай все-таки дочекаємося приїзду Ореста. Все обговоримо разом, усією родиною.
Гаразд, погодилася мати. Але після цього жодних відстрочок. Або ми все змінюємо, або не знаю, що т
