Він обрав роботу, а не мене
Ти… ти… Я не вірю своїм вухам! Це ж просто в голові не вкладається! Твоя проклята робота, твої термінові дзвінки, твої нескінченні відрядження! Олеся змахнула зі столу чашку, і та полетіла в стіну, розбризкуючи недопиту каву на всі боки. Уламки розлетілися по підлозі, як святкові кульки.
Годі вже істерикувати, ну що ти як мала! Дмитро навіть голосу не підвищив, і це дратувало ще більше. У ній все кипіло, а він стояв, мов камяний. Я просто не можу скасувати це відрядження, зрозумій вже. Тут питання про підвищення вирішується.
Підвищення?! вона аж поперхнулася від злості. Та твоє підвищення завжди, завжди було важливішим за нас! Памятаєш, ти пропустив випускний Оленки, навіть не подзвонив на мій ювілей, хоча я нагадувала тобі за тиждень! А тепер ось це! У Сашка операція через два дні, а тебе понесе у цей свій… Львів!
До Києва, машинально поправив Дмитро і одразу ж закусив язика.
Та хоч на Марс! Олеся замахала руками, як вітряк. Тебе не буде поруч, коли твоєму синові робитимуть цей наркоз! Коли він до смерті наляканий, коли я з розпачу на стіну лізу! І все через якусь твою нікому не потрібну папірцю з підписом!
Дмитро зі свистом випустив повітря і провів долонею по обличчю. Під очима мішки, щетина нерівна, але погляд упертий, як завжди.
Та який же це безглуздий контракт… Це ж шанс отримати крісло фінансового директора, ти що, не розумієш? Я йшов до цього скільки років двадцять, як мінімум, майже все життя. Та й взагалі, у Сашка звичайна планова операція, чого ти так переживаєш? Подумаєш, мигдалики! Це ж не пухлина якась у голові.
Ага, зараз! А раптом щось піде не так? Олеся аж нігтями в долоні вїлася. Що тоді робитимемо, га?!
Та нічого не станеться, відмахнувся він. Я ж лікаря особисто питав.
А якщо все-таки станеться?! вона вже перейшла на ультразвук.
Та сядь уже! він аж плечима здригнув. Якщо щось станеться одразу на літак і прилечу, першим рейсом! Як тоді, коли в Оленки апендицит вирізали, памятаєш?
Так-так, памятаю! вона отруйно посміхнулася. Приповз, коли все вже закінчилося, через вісім годин! Лікарі вже давно додому пішли, а він тільки з трапу сходить, герой!
Дмитро лише головою похитав:
Я що, гумовий? Я не можу розірватися на частини, Олю. Я працюю, як проклятий, щоб у вас усе було. Забула, як ти мені всі мізки виносила через нову квартиру? «Давай переїдемо, сусіди шумлять, двір брудний, метро далеко…»
Та краще б ми в тій хрущовці жили! спалахнула вона. Але з нормальним чоловіком і батьком, який хоча б інколи бачить своїх дітей, а не тільки в неділю після обіду!
Дмитро плюхнувся на стілець так прямо і впав на нього всіма своїми девяноста кілограмами:
Слухай, ну ми ж домовлялися, так? Ти вдома, з дітьми, господарство, затишок і все таке. Я на роботі пупок рву, гроші в дім несу. Що змінилося? Коли це раптом стало проблемою?
Олеся розкрила рота, щоб відповісти йому по повній, але тут вхідні двері бах! розчинилися, і з передпокою почулися голоси дітей, рюкзаки полетіли на підлогу.
Гаразд, потім домовимось, буркнула вона і вийшла з кухні, на ходу натягуючи посмішку. Таку неприродню, що аж щоки сіпало.
Дмитро відкрив свій ноутбук. До вечора треба встигнути допрацювати презентацію, а в голові суцільний туман і жодної слушної думки.
Вечором, коли діти вже спали, Олеся сиділа на кухні і бездумно гортала стрічку в телефоні. Вона вже не плакала, просто всередині все ніби заніміло. Двадцять два роки шлюбу, і з кожним роком їхні стосунки все більше нагадували бухгалтерський звіт: доходи, витрати, активи, пасиви. Коли все встигло стати так складно?
Дмитро увійшов на кухню і мовчки сів навпроти.
Кави будеш? спитала Олеся, не піднімаючи очей.
Буду, відповів він. Олю, нам треба поговорити.
Про що? вона встала і ввімкнула електричний чайник. Все й так зрозуміло. Ти вилітаєш післязавтра. Ми з Сашком поїдемо до лікарні самі.
Послухай, Дмитро підійшов до неї і обережно поклав руки на плечі. Я розумію, що тобі важко. Але це дійсно важливо для мене.
Важливіше за нас? Олеся повернулася до нього, і в її очах Дмитро побачив не злість, а втому й розчарування.
Це все для вас, тихо сказав він. Усе, що я роблю для вас.
Ні, Дмитре, Олеся похитала головою. Це все для тебе. Для твого его, для твоєї карєри. Ми з дітьми давно вже на другому плані.
Неправда, спробував заперечити Дмитро.
Правда. Знаєш, коли Сашко говорив про свою операцію, знаєш, що він сказав?
