Ось адаптований варіант історії для української культури:
Я повернулася з пологового а на кухні стояв другий холодильник. «Це мій і мамин, свої продукти туди не клади», сказав чоловік.
Ярина плечем зачинила двері квартири, міцно притискаючи до грудей ковдру з маленьким Максимком. Жовтневий вітер встиг прокрастися під пальто, і тепер їй кортіло лише до тепла, тиші та спокою.
Пологовий будинок залишився позаду, попереду її дім. Квартира, успадкована від бабусі, переписана на неї ще до весілля. Кожен куточок тут був знайомий, кожна тріщина на стелі нагадувала про минуле. Тут вона мала б почуватися в безпеці.
Олег увійшов першим, скинув черевики, а пальто просто кинув на підлогу у передпокої. Ярина переступила поріг і зупинилася. Щось було не так. Повітря пахло чужим не її парфумами, не її кремом для рук. Якийсь квітковий аромат змішувався з чимсь різким, незвичним.
Іди вже, не стої, кинув Олег, навіть не озирнувшись.
Ярина зняла взуття й повільно пішла коридором. У вітальні панував напівтемний світ, на дивані лежала незнайома подушка з вишитими трояндами. На журнальному столі стояла ваза з штучними квітами їх там точно не було тиждень тому.
На кухні лунали звуки посуду. Біля плити стояла Віра Петрівна, свекруха, у фартусі й енергійно щось розмішувала в каструлі. Її волосся було акуратно укладене, на шиї намисто з перлів, на губах помада. Наче готувалася до прийому гостей, а не чекала невістку з пологового.
О, Яриночко! Нарешті! скрикнула Віра Петрівна, не відриваючись від каструлі. Покажеш малятко? Ну, несіть швидше, дайте подивитися!
Ярина несвідомо зробила крок уперед але її погляд спіймав щось біля стіни. Біля старого холодильника, який стояв тут роками, зявився другий новий, сріблястий, з етикетками виробника й навіть у плівці на ручках.
Це звідки? спитала вона збентежено, дивлячись на свекруху.
Та лише обернулася, витерла руки об фартух і посміхнулася, ніби щойно зробила приємний сюрприз.
Купили! Олег ходив зі мною, вибрали хороший, просторий. Тепер на кухні буде порядок. Треба правильно харчуватися, особливо з малюком. Ти ж розумієш?
Зі мною? перепитала Ярина. З ким саме?
Ну зі мною, звісно! клацнула ложкою Віра Петрівна. Відтепер я тут житиму, допомагатиму. Думала, Олег вже сказав тобі.
Кров відлила від обличчя Ярини. Максимко заніячив на руках, а вона несвідомо притиснула його ще міцніше.
Олегу? покликала вона, повертаючись до дверей.
Чоловік якраз увійшов на кухню з двома пакетами продуктів. Обличчя втомлене, погляд відсутній.
Що таке?
Твоя мама каже, що тепер тут житиме?
Олег кивнув, ніби йшлося про те, що закінчився хліб.
Ну так. Тобі потрібна допомога. Мама погодилася переїхати на час, поки ти не оговтаєшся.
На час? Ярина зморщила лоб. А холодильник?
А, це. Олег поклав пакети на стіл і потер ніс. Мама купила, щоб її продукти були окремо. Знаєш, у неї спеціальна дієта.
Спеціальна дієта, повільно повторила Ярина. У моїй квартирі.
Яро, не починай знову. Я втомлений. Мама лише хоче допомогти, а ти вже робиш сцену.
Віра Петрівна впевнено відчинила новий холодильник і почала розкладати продукти. Ярина спостерігала за її рухами: йогурти, сир, якісь пляшечки з написами, коробки з овочами.
Бачиш, закрила дверцята свекруха. Тепер у кожного своє. І ніхто нікому не заважає.
Ярина хотіла щось сказати, але Максимко заплакав. Голосно, вимогливо. Треба було годувати, переодягати, заспокоювати. Голова гула від втоми, сили закінчилися. Всі питання відійшли на другий план.
Іди, іди, годуй дитину, махнула рукою Віра Петрівна. А я тут порядок наведу.
Ярина повільно вийшла з кухні й увійшла до спальні. Тут теж щось змінилося. На комоді лежали чужі речі крем для рук, флакон парфумів, щітка для волосся. На стільці був кинутий халат, який, очевидно, не належав їй.
Олегу, тихо покликала Ярина, сідаючи на ліжко.
Чоловік зявився в дверях.
Що знову?
Чому речі твоєї мами в нашій спальні?
У вітальні вона спить на дивані, а речі поклала сюди, щоб не заважали у коридорі. Що тут такого?
Те, що це моя квартира.
Олег зітхнув, наче Ярина сварилася через дурницю.
Яро, годі вже. Мама прийшла допомагати, а ти чіпляєшся до дрібниць. Краще було б самій з дитиною? Без допомоги?
Ярина нічого не відповіла. Максимко смоктав молоко, його крихітний ніс тихо сопів, а в голові у Ярини крутилися тривожні думки. Як так вийшло? Вона пішла з пологового зі своє
