Ти не дружина, ти слуга. У тебе немає дітей!
Мамко, Оленка оселилася тут. Ми ремонтуємо квартиру, там жити неможливо. Є вільна кімната, навіщо їй сидіти в пилюці? сказав зять Оленки.
Здавалось, ця ідея його не турбувала, на відміну від його дружини й мами. Мати не любила невістку.
Працювати треба, а тут сидіти не можу прошепотіла Оленка.
Дружина працювала віддалено, тому потрібна була тиша й спокій. Олександр був увесь день на роботі, тому важко було перебувати під одним дахом з тещою. Оленка звикла до самотності вдома, і нікого не турбувало.
Оленка глянула на тещу й не змогла знайти слів. Теща не хотіла, щоб Оленка залишалася в її домі, та й очевидно не було іншого виходу. Вони сіли за стіл і розпочали вечерю.
Оленко, подай, будь ласка, свою знаменитую салатку сказав Олександр.
Олександре, не їж цієї хімії. Я приготувала іншу, вона здоровіша скаржилася теща.
Оленка змінила вираз обличчя. Її чоловік був алергічний на помідори як могла теща про це забути? Коли Олександр був малим, теща не звертала на це уваги. Вона казала, що не варто бігати до лікарів, дам йому таблетку і все пройде.
У нього алергія. Чому ти поклала помідори в салат? спитала Оленка.
Що ти вигадуєш? Ось один чи два помідори нічого страшного, відповіла теща.
Він захворіє.
Оленко, заспокойся. У нього немає алергії. Його власна мати знає його краще, ніж ти.
Я його дружина. Я дбаю про свого чоловіка.
Ти не дружина, а лише служниця. Дітей у тебе немає! Коли будеш мати, поговоримо.
Оленка підстрибнула зі стільця і побігла до спальні. Теща завжди влучала у болюче місце. Олександр поспішив заспокоїти дружину.
Олександре, пробач. Краще я підеш до батьків або в офіс. Не буду житися з твоєю мамою.
Дай мені поговорити з нею. Вона зупиниться!
Ні, ми вже обговорювали це мільйон разів. Під одним дахом нам не вдасться домовитися.
Тож нам довелося на якийсь час орендувати окрему квартиру, аби уникнути ще одного сімейного скандалу. Теща, звісно, мала скарги, проте вибору не залишалось. А Оленка не могла не радитися, що має такого доброго й розумного чоловіка.
