Одарко, я зовсім не схвалю цього твого Костя, говорише мама, коли вона вперше знайомиться з нареченим донечки.
Послухай, Одарко, поради мами, чи принаймні спитай, чим саме їй не сподобався чоловік (бо буває, що просто «не до вподоби», а інколи в його поведінці помітні тривожні ознаки, які закохана дівчина може проґавити). Якщо б ти так зробила, історія могла б розвиватися інакше.
Але Одарка відчужується і відповідає, ніби її слова справедливі аргументи.
Тобі ніколи нічого не подобається. Саме тому ти залишилася одна, хоча могла вийти заміж навіть зі мною «у комплекті».
Багато ти розумієш, хмуриться Лариса Ігнатіївна.
А звідки ти взяла, що я нічого не розумію? Тому що я молодша?
Я не сліпа: бачу, що до тебе підходять чоловіки, і вони виглядають досить пристойними. Ти ж їх усіх відштовхуєш, не дивлячись.
Не дивлячись? філософськи крутить слово мати, а потім перериває дискусію. Досить, Одарко, закінчимо цю розмову.
Я висловила свою думку, бо ти представила мені Костя, а далі вирішуй сама, чи слухатися мене, чи вирішувати, хто гідний тебе, а хто ні.
Мамко, я тобі нагадую, що вже занадто пізно щось вирішувати. Я вагітна від Костя. І нашій дитині без батька не буде місця.
Частина образи Олени на маму походить саме з відсутності в її житті батьківської фігури. У школі вона буладина, у якої не було батька без поважної причини. У двох інших дівчат батьки померли, а це інше, ніж їх взагалі не мати.
У Олени батько був спочатку, а коли їй виповнилося три роки, батьки розлучились, і батько забув про доньку. Він обіцяв, що коли б вона родила сина, можна буде говорити про спільне виховання, а дівчинка лишилась під опікою матері. На щастя, «татко» сплачує аліменти, проте в її житті він не зявляється і не проявляє інтересу до її долі.
Олена переконана, що відсутність батька це частково її мамина вина. Можна було запросити в будинок вітчимa, і, можливо, вони жили би добре. Хоча вітчим, ймовірно, не любив би Олену так, як родинні батьки деяких школярок, принаймні в будинку був би чоловік, і не було б «неповної» сімї та клеймування «розведеної» дівчини, якими її прозивали однокласники в старшій школі.
Тож Олена вирішує: батько її дитини буде в будьякому випадку. Хоча Костя не ідеальний, він любить Олену і в майбутньому любитиме дитину.
Коли тест на батьківство підтверджує його, Костя одразу робить пропозицію, як гідний чоловік, і мріє переоблаштувати другу кімнату в квартирі під дитячу.
Таку поведінку майбутнього чоловіка Олена любить до нестями, а слова мами про недоліки Кості не можуть зруйнувати цю картину.
Згодом, коли дитині виповнюється рік, Олена розуміє, чим саме Костя її не влаштовує. Він ходить на роботу, але навіть найменшої допомоги з маленькою Ксюшею не бачить.
Маму Кості, Єлену Володимирівну, ще більше підливали вогню, бо вона часто хвалиться, як поєднує роботу, дітей і дім, виходить на роботу вже після пологів. У їхній квартирі, однак, немає сучасної техніки, яку має Оленина.
Єлена не враховує один нюанс: діти після кількох тижнів відразу відправляються в ясла, а там за ними доглядає персонал. У ролі «щасливих мам» вона лише приходить під час перерви, щоб погодувати дітей. Після ясел іде дитячий садок, а потім школа з продленкою, де допомагають робити домашні завдання і годують.
Участь Єлени у домашніх справах зводиться до приготування сніданку і прання. Навіть пральна машина у неї вже є, хоча і не така «розумна», як у сучасних квартирах. Проте вона ставить такий спосіб життя за зразок, до якого треба прагнути.
Проблема виникає вже на першому етапі життя Ксюші: у їхньому місті вже немає ясел. Жінки змушені залишатися з дітьми один на один, вирішувати всі питання цілодобово. Деяким вдається допомога від чоловіків чи мам, а Лариса Ігнатіївна живе в іншому місті й ще не на пенсії, тому Олена змушена сама доглядати за дитиною.
Вона все ще вважає, що Костя її любить і сімя у них непогана до того моменту, коли під час душу в квартирі задзвучала тривога пожежної системи. Це вже траплялося пару разів за рік, і обидва рази сигнал був фальшивим. Костя, здавалось, не реагує, тож Олена швидко вимиває шампунь, обгортає себе халатом і йде дізнатися, що сталося.
Вона бачить, що вхідні двері відкриті, а з підїзду в квартиру валить дим. Мить як блискавка Олена мчить до дитячої, вкладає Ксюшу в ковдру і тікає.
Їй вдається добратися до горища і пробратись по ньому до сусіднього підїзду. На вулиці вона бачить розгубленого Костя, який тримає в дрібних руках новенький ігровий компютер. На шиї у нього підвішена «батько року» камера, куплена півроку тому, а з кишені куртки торкаються планшет і телефон.
Ох ти коли б не дитина в руках, Одарка, можливо, вибила б його. Замість цього вона підбігає, сильно ударяє його по найбільш вразливому місцю, при цьому скаржиться, як портовий вантажник.
Найгірше її вразило, що Костя, замість вибачитися або хоча б пояснити ситуацію, звинуватив Олену в божевіллі. Він каже, що панікував, забув про дружину і дитину адже таке трапляється.
Але справжнє його «скарб» це рефлекси, які спрацьовують лише для його улюбленого компютера, а не для дитини чи дружини. Тому після цього Олена розлучається з Костя.
Протягом наступних шести місяців його мати намагається їх знову зєднати, мовляв, не руйнувати сімю. На щастя, мати берете доньку з дитиною назад.
Мамко, ти була права, не варто було мені з Костей звязуватись. Тепер я бачу, що він міг мене залишити в біді, каже Олена.
Дочка, памятаєш, як я вас підїзді зустріла і ми ввійшли? На нас ще той собакатой-терєр лайав. спогадує Єлена.
Арчі? вигукує Олена. Він на всіх лає, його дядько Толя ніколи не спускає його з повідка. Хоча пес добрий і не кусається, просто злякається
Ось той лай, коли пес розлягався, Костя твій одразу підбіг. Ти від небезпеки не захистила, навіть за руку не спробував витягнути.
Ти вже тоді носила його дитину, і він це знав. Це здавалось дивним: люблячі чоловіки й батьки так не діють.
Раніше б Олена сказала: «Можна подумати, ти багато знаєш про люблячих чоловіків і батьків». Тепер, маючи власний досвід, вона лише мовчить. Вона розуміє, що не завжди корисно мати в домі батька чи чоловіка.
Більше того, іноді простіше виростити дитину самій, ніж жити з кимось лише заради гарного образу.
Тепер вона не планує так робити. Якщо Ксюша в майбутньому, як Одарка, почне щось говорити мамі, Одарка знайде, що відповісти.
Як пояснити, чому дівчинка росте без батька? Можливий варіант вона просто без прикрас розкаже, що під час надзвичайної ситуації батько кинувся рятувати не її чи Олену, а ноутбук, телефон, планшет і відеокамеру.
Чи стане техніка йому в старості допомагати, чи сміливо попросить долучитися до допомоги? Навряд чи Ксюша колинебудь пробачить таке. Олена точно не пробачить.
