Купили старшій донці квартиру? Ось і йдіть жити до неї, оголосив батькам Федір.
Мамо, можна зайти? Трібна поговорка, Соломія стояла у дверях батьківської оселі, притискаючи до себе велику сумку.
Заходь, тільки акуратно знімай черевики, я підлогу помила, мати відступила, пропускаючи синку. Тато вдома, газету читає.
У квартирі пахло смаженою картоплею і котлетами. Федір, молодший брат, мав повернутися з рейсу, і мати завжди готувала його улюблене.
Соломія зайшла до кімнати, віддихнула, присіла на диван. Під вільною сукнею живіт вже заметно випирав.
Знову ноги набрякають? запитав батько, відкладаючи газету. Може, до лікаря піти треба?
Ні, все нормально, тату. Перший раз, що ли? Соломія підправила подушку за спиною. Слухайте, я хотіла про щось поговорити вона замовкнула. У мене ідея зявилася щодо квартири.
Якої саме? мати лише що ввійшла з чашкою чаю для доні.
Вашої, Соломія підхлюнула гарячий чай. Подивіться, вам же з Федіром тут місця вистачає, правда? У одній кімнаті він, в іншій ви. А якщо продати двокімнатну, взяти однокімнатну
А різницю віддати тобі? вигукнув з дверей смішковатий голос. Федір стояв, притиснутий до дверного косяка, ще в робочій куртці транспортної компанії. Бачу, часу не губиш, сестричко.
Федя, ти вже повернувся? встревожилась мати. Зараз розігрію
Пізніше, відмахнувся він, не відводячи очей від сестри. Спочатку послухаємо, які ідеї у тебе.
Федя, чому ти одразу починаєш? скривилася Соломія. Я ж серйозно. Вам справді буде зручно в однушка
Кому буде зручніше? він зайшов у кімнату, грохотом кинуув довгу сумку у кут. Мені з батьками в однушці? Чи тобі з нашими грошима?
Сину, не піднімай голос, спробував заспокоїти його батько. Давайте спокійно обговоримо.
Що тут обговорювати? Федір почав ходити по кімнаті. Пять років тому продали дачу, її передали. Тепер що, і квартиру туди ж? Знаєте що? Купили старшій донці квартиру? Ось і йдіть жити до неї, заявив Федір.
У мене, до речі, третя дитина буде! Соломія теж підвищила голос. Потрібно розширюватись! У трьохкімнатній вже тісно!
А що мені робити? різко повернувся Федір до сестри. Мені тридцять два, досі свій кут нема, бо всі сімейні гроші тобі пішли! На твою трьохкімнатку!
Ось саме, фыркнула Соломія. Бо я хоча б щось у житті досягла. Чоловік мій порядний, бізнес, діти, квартира
Порядний? Федір розсміявся. Який закриває магазини один за іншим? Усе місто знає, що твій Павло в боргах по шию.
Соломія поблідніла:
Ти що взагалі говориш?
Та не треба грати, сестричко. Я далекобійник, по всій області в’їжджаю. Знаєш, скільки розмов йде? У сусідньому місті вже два магазини впали, тут ще три ледве дихають. Поставники не дають товар, бо за старі не сплатили. Ось навіщо тобі справді батьківські гроші?
У кімнаті повисла тяжка тиша. Мати боязко перемикала погляд з доні на сина:
Соломійко, скажи, що це неправда. Хіба це правда?
Соломія розплакалася на дивані:
Я не хотіла вам казати У Павла справді проблеми. Серйозні. Магазини не приносять прибутку, два вже закрито. Поставники вимагають повернути борги. Якщо не знайдемо гроші швидко
І ти вирішила батьків без житла залишити? Федір похитав головою. Щоб ми в однушці жили, поки ти чоловічі борги кришиш?
Що мені робити? підскочила Соломія. Очі її почервоніли. У мене двоє малюків! Третя скоро народиться! Ми можемо все втратити!
Тоді вирішуй проблеми сама! закричав Федір. Досить сидіти на шию батьків! Вони вам все дали і дачу, і заощадження! А ти тепер останнє хочеш забрати?
Ти просто заздриш! підскочила Соломія, майже розливши чашку. За те, що я все встигла, що вийшла заміж за нормального чоловіка, а ти Хто ти такий? Шофер!
Ну так, вийшло у тебе, пробурмотів Федір. Тепер хочеш батьків обікрасти. Слухай, а може їх у себе взяти? Бо вони все вам віддали і дачу, і гроші нехай у тебе поживуть!
Що? відступила Соломія. Ні! У мене своя сімя, діти маленькі
А, так ти можеш у них брати, а допомагати ні? Тільки тягти вмить!
Ти нічого не розумієш! Соломія схопила сумку, руки її тряслись. У нас такі проблеми Павло може все втратити!
А ми отже без даху над головою залишимось? Федір крокнув до сестри. Іди з цієї хати. Хвиливки батьків доїти. Свої проблеми вирішуй сама.
Соломія викинулася, хлопнувши дверима так, що скло в серванті задрижало. Мати опустилася на стілець, закривши обличчям руки:
Навіщо ти так з сестрою? Вона ж вагітна
Як з нею? сів Федір навпроти, втомлено почухавши шию. Від довгої дороги тіло боліло. Ви ж бачите їй на вас плевати. Головне гроші витягнути.
Але в неї справді складна ситуація
А у нас не складна? він окинув поглядом стару квартиру з відшарованими шпалерами й тріснувшою фарбою на вікнах. Тату, до пенсії ще рік. Мамо, у тебе тиск колихається. А вона хоче, щоб ви в однушку переїхали, в новий район, далеко від поліклініки
Може, вона одумається, тихо сказав батько.
Але Соломія не одумалась. Тиждень не було від неї жодних вістей. Мати дзвонила донька відхиляла виклики. І тоді сталося несподіване прийшов Павло.
Федір лише збирався на роботу у нього новий рейс. У двері стукнули. На порозі стояв зять сестри згорблений, у розкльошеному костію, з порожніми очима.
Можна до вас? голос був охриплий, втомлений. Потрібно поговорити.
Мати мовчки провела зятя до кухні. Федір хотів піти, та батько зупинив:
Сядь, сину. Послухай. Це стосується всієї родини.
Павло довго мовчав, крутнув у руках чашку з охолодженим чаєм. Потім заговорив:
Прийшов вибачитись. За себе, за Соломію. Не мали вас у цю біду втягувати.
Що сталося? тихо спитала мати.
Все. Бізнес втратив, він посміхнувся крихко. Вчора останній магазин закрили. Кредитори прийшли, забрали товар, техніку, вантажівку. Я думав, впораюсь, займаюсь, займу Соломія в мене вірила, тому прийшла до вас. Думала, якщо ви квартиру продасте
А про батьків подумали? Про те, що просите останнє у пенсіонерів? не витримав Федір.
Ти правий, Павло підняв очі. Абсолютно прав. Я розбився. Хтось сказав: грай великого бізнесмена, брати кредити. А коли все розвалилось, уже не зрозуміло, куди діти. Соромно тепер в очі дивитися.
А Соломія як? стурбувалась мати.
Плаче весь час. Говорить, що не знає, як жити далі. Соромно їй до вас йти після нашої розмови. Ви ж знаєте, яка вона горда
А ви хоча б якось справляєтеся? Діти ж маленькі
Намагаємось, кивнув Павло. Я став експедитором в оптову фірму. Соломія теж роботу знайшла адмін у ТРЦ, коли після пологів. Будемо жити, як усі. Просто він запнувся, пробачте, будь ласка. Не варто вас у це втягува́ть.
Коли Павло пішов, на кухні повисла важка тиша. Федір сидів, дивлячись у вікно на сірий осінній двір. У голові крутилося, як у сні, про сестру. Як вона змінилася за роки з веселої дівчинки перетворилася на зарозумілу заможну дружину.
Знаєш, сину, раптом сказав батько. Ти правильно зробив, що не дозволив нам квартиру продати. Ми завжди Соломію балували, все прощали. А вона
Через місяць знову з’явилася на порозі Соломія. Схуда, лише живіт гостро виступав, у простій сукні, без макіяжу та прикрас. Сіла в коридорі і розрилася:
Пробачте мене. Я така Ви стільки для мене зробили, а я
Мати кинулася до неї:
Все, досить. Якась раптом прорветься.
Федір дивився на сестру і не впізнавав куди зникла колишня гордячка? Сидить розграбована, без макіяжу, в потертому взутті.
Добре, нарешті сказав він. Переходимо далі. Тепер будеш жити як всі, без зайвих розкішних задумів.
Дякую, Соломія підняла заплакані очі. Що ти тоді не продав квартиру. Ти був правий нам самим треба впоратись.
Того вечора вони довго сиділи на кухні. Соломія розповідала, як все розвалилося спочатку один магазин, потім другий. Як Павло бігав по місту, шукаючи гроші. Як не спала ночами, думаючи, що робити далі.
Знаєш, сказала вона брату. Я дійсно вважала, що ми кращі за всіх. Що, коли гроші є, ми особливі. А тепер Павло везе вантажі, я скоро піду в ТРЦ. Як усі нормальні люди.
Добре, кивнув Федір. Нічого страшного. Я теж крутю колеса і нічого не шкодую.
Пройшов рік. У Соломії народився третій хлопчик. Павло працював експедитором, зникав на дні, та завжди повертався з продуктами. Соломія зайнялась фріланскопірайтингом, швидко освоїлась, навіть отримала премію за перший квартал.
Одного вечора Федір зайшов до сестри після рейсу. Соломія готувалась до обіду:
О, братче! Заходь, суп нальну.
Тільки хвилинку, сказав він, діставаючи з сумки пакет із цукерками й іграшками.
Старші діти з криком підбігли до дідуся. Соломія усміхнулася:
Завжди їх балуєш.
Чому не балувати? підкинув племінника Федір. Вони твої гарні хлопці.
Пізніше, коли діти зайшли в кімнату, Соломія налила брату чай:
Слухай, я хотіла спитати. Ти ж знаєш цю фірму «ТрансОйл»? Павлу пропонують перейти, зарплата більше.
Нормальна компанія, кивнув Федір. Я часто з ними працюю. Платять вчасно.
Ось і кажу йому погодитися. А він боїться змін.
Після свого бізнесу? Зрозуміло. Але там справді добре платять.
Соломія замовкла, потім сказала:
Знаєш, я недавно проходила повз наші старі магазини. Тепер там аптечна мережа. І навіть не сумно. Здається, це інше життя.
Так і треба, відхапУсміхнувшись, Федір підняв чашку, підняв її над вікном, де сонце розливалося, мов золотий сон, і тихо шепнув: «Тепер наші шляхи сплетені, і ніщо не розірве цю нитку».
