Зоряно, ти ж не можеш просто вигнати дитину! Вона ж маленька, в незнайомому місті. Ти уявляєш, що з нею може статися? наполягав Андрій, голосом, що трясяв від обурення. Ти ж сама мати! Подумай, як би ти відреагувала, коли б хтось так вчинив із Кирилом!
Кирило так не поводиться, протиказала Зоряна. Їй, можливо, чотирнадцять, а нахабність на всі тридцять. Якщо їй вистачає розуму дерзати старшій тітці, то й до вокзалу сама добереться.
Зоряна розуміла, що, можливо, перебільшує. У доні Андрія немає квитків, знайомих у цьому місті теж немає. Вона справді виводила дівчинку на нічого. Але вже було байдуже. Зоряна більш не могла терпіти того маленького хулігана в сукні.
Колись Андрій здавався Зоряні ковтком свіжого повітря. Перший шлюб у неї був не зовсім провальним, проте кохання в ньому не було. За Сергія, першого чоловіка, вона вийшла за розрахунок: він був сином заможних батьків, жив без турбот і піклувався про Зоряну.
Вона вирішила, що такий чоловік ідеально підходить для створення сімї, адже діти не будуть ні в чому нуждатись. Про власні почуття думала останньою. Чи не так? Життя не казка, не всі кохаються до безтям. Але чоловік був хороший, не образить.
У цьому вона виявилася правою: їхній єдиний син, Кирило, дійсно ні в чому не був потрібен. Коли ж він виріс і став більш самостійним, батьки зрозуміли, що майже чужі один для одного. Спільних інтересів не було, тем для розмови теж. Зоряна навіть відпочивала окремо від Сергія. У Сергія, між іншим, відчуття вже згасли, і нічого не залишилось.
Спочатку вони намагалися жити поруч, як хороші друзі. Проте спроба розвалилась з треском. У Зоряну дратувало все: як Сергій залишає калюжі у ванній після душу, як хропе, їсть, навіть як дихає. Сергій же почав цікавитися молодими дівчатами, спілкувався з ними і називав це таблеткою від нудьги.
Зрештою вони розлучились. Сергій залишив одну з квартир жінці й сину. Перший час Зоряна привчалась жити сама, поновому, а потім зявилась потреба у коханні. Хоча б раз у житті.
З цією мрією вона зайшла на сайт знайомств, та довго там не утрималась. Чоловіки були різні: хтось до сорока не знайшов себе і не працював, інший образливий до колишніх, а ще ті, що здавалися нормальними, зникали після першого побачення. Зоряну не зрозуміло, у чому причина, доки один новий знайомий не підказав їй правду.
Наступне побачення пройшло жахливо. Через годину чоловік почав приставати, намагався цілитися. Не зупиняв його навіть те, що Зоряна відверто сказала: це занадто швидко. Потім він настирливо кличе її в гості. Дівчина зрозуміла, куди йде, і втекла, сказавши, що треба заїхати за сином у школу.
На тому й розійшлися. Але ввечері Зоряна отримала повідомлення:
А чому не сказала все одразу? Зря лише час на тебе витратив. Мені розлученіки з «прицепом» не цікаві.
Вона згадала, як вони сиділи у кавярні. Скоріше за все, справа була не в сині, а в ярлику «розлучена», який знищив у Зоряни бажання шукати далі. Для чоловіків це справді важка обтяжка, навіть якщо сину пятнадцять і він влітку заробляє більше, ніж деякі потенційні кавалери.
Зоряна вже вирішувала, що мрію треба похоронити, проте найкраще трапляється несподівано.
Вона зустріла Андрія на дні народження подруги Марії. Він галантно спілкувався, наливав шампанське, подавав салати. Усміхався, коли Зоряна жартувала, а в кінці попросив залишити номер.
Марія тоді попередила:
Олено, будь обережна. У нього в комплекті колишня і дочка.
Зоряну це не збентежило.
І що? Я теж не дівчина, відповіла вона. У житті всьо можливо.
Пізніше Андрій делікатно пояснив, що не зміг ужитися з дружиною, а його колишня часто влаштовувала скандали. Це здивувало Зоряну: чоловік був спокійний, мякий. На якій підставі могли бути конфлікти?
Виявилося, що в цьому була правда, і вона не сподобалась.
Оленко, сьогодні трохи запізнюся. Потрібно заїхати до Віки. Вона просила зібрати велосипед для Ксенії, обережно попередив Андрій.
Це вже третій раз за тиждень, коли Андрій запізнювався. Віка навіть лампочку не могла змінити без його допомоги. Спочатку Зоряна ставилася до цього з розумінням: жінка розлучилась недавно і ще привикає до нових реалій, як і вона колись. Однак з часом це дратувало.
Ти ж знаєш, як я ставлюсь до цього. Не можеш просто сказати їй «ні»? Мені здається, між вами щось є.
Оленко, бійся Бога! Просто Не можу кинути Ксенію. Сімї розпадаються, а діти лишаються, розумієш
Розумію. Я не проти, щоб ти допомагав, але без постійних поїздок. Давай поїдемо додому, а Віці заплатимо майстру. Твоя присутність там не обовязкова.
Ну Олено
Ніяких «Олено». Або їдеш додому, або залишаєшся у Віки назавжди.
Не без боротьби, Зоряна досягла свого. Андрій перестав навідатися до колишньої, проте все одно хотів бачитися з донькою, тож Ксенія приїжджала у вихідні. Кожен її візит був випробуванням для Зоряни.
Першої ночі дівчина вимагала, щоб батько спав у її кімнаті, бо йому страшно залишатися одному. Потім вона без дозволу влити цілий флакон дорогих духів на себе. Третій раз капризнича через їжу.
Я не буду заявила Ксенія, відсуваючи тарілку. Це не смакує. У мами смачніше.
Іди голодна, збила Зоряну, танцювати перед дитиною я не планувала. Або поїдь до мами.
Ви мене виганяєте? Я скажу мамі, що мене тут не годували! обурено скрестила руки Ксенія.
Дівчата смутно почав Андрій. Давайте не сваритися. Я просто замовлю піцу.
Після кожних зустрічей з Ксенією в сімї були сварки. Дівчина не слухалась, показувала, що Зоряна чужа, і поводилась в чужому будинку, як господиня. Жінка розуміла, що дівчина хоче, щоб батько частіше приїжджав або навіть повернувся до мами. І вона досягала цього, поступово підтачуючи стосунки з батьком.
Тепер тобі треба буде їхати в інший місто сказав колишній друг подруги. Я ж тобі казала.
Не думала, що бувають розлученіки з «прицепом» чоловічого роду, зітхнула Зоряна.
Вона задумалась над порадою та вирішила переїхати. Син вже жив окремо, у іншому місті. Ніщо її тут не тримало.
Вони переїхали в інший регіон, у будинок на околиці Києва, неподалік від Дніпра. Два роки все було ідеально: тиша, спокій і можливість насолоджуватись сімейним життям. Але потім
Оленко, не злись обережно сказав Андрій. Вікторія звонила, просила взяти Ксенію на літні канікули, хоча б на місяць. У неї проблеми зі здоровям, лікар радив море, а путівки дорогі, розумієш. У Вікторії відпустка взимку.
Зоряна глянула на чоловіка, немов вітряк на нові ворота.
Ні! Тільки не Ксенія! вирвалася вона.
Олено Я з нею поговорив. Вона все зрозуміла і пообіцяла більше так не поводитись.
Спочатку Зоряна чинила опір, а потім зляглася. Дочці любимого чоловіка давно не бачили. Можливо, Ксенія і справді змінилась?
На жаль, ні.
Перший тиждень дівчина була спокійна, сиділа у своїй кімнаті або гуляла з батьком. А далі
Ксенія, не могла б ти не ходити по дому у вуличному взутті? У нас так не прийнято.
Ой, забула зняти, посміхнулася вона. Все одно тут брудно.
Ксенія без запиту запрошувала гостей, брала продукти, які Зоряна просила не торкатися, слухала гучну музику вночі. Коли її просили не шуміти, вона казала, що забула навушники, але якщо куплять нові, то обовязково врахує.
Терпіння Зоряни лопнуло, коли Ксенія «випадково» розбила чашку, ту саму, яку Кирило подарував їй на першу зарплату. Це було особливо образливо.
Ой, ну й що… У вас ж чашок мало, а я тут отримала справжню кару, зневажливо відповіла Ксенія.
Того дня Зоряна повідомила чоловікові, що більше не буде терпіти присутність маленької нахальниці на своїй території.
Андрій встало в захист доньки.
Оле, можливо, вона і не права, але вона ж дитина. А ти доросла людина. Могла б знайти спільну мову, втриматися хоча б раз на рік, сказав він. А так здається, тобі байдуже, що буде з моєю донькою.
Зоряна провела ніч у гостьовій кімнаті, не хочу бачити Андрія. Вранці виявила, що і чоловіка, і доньку немає вдома.
Всього три дні Андрій був відсутній. Певно, він поїхав супроводжувати Ксенію. Протягом усього часу не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення. Зоряна лиш залишилась здогадуватись, що ж відбувається за кадром.
Він зявився лише на четвертий день.
Ну, я їду додому. Чекай, буду завтра до шостої, буденно повідомив Андрій.
Зоряна могла б вести вигляд, що все в порядку, як коли він їхав до колишньої. Але війна в їхньому будинку втомила її. Андрій явно не був на її боці.
Андріюш, не ображайся, а їхай назад до Вікки. Є люди, яким разом тісно, а окремо нудно. Мені здається, це про вас, відповіла Зоряна.
Олено, чому так? Все ж добре. Просто відвіз доньку.
Було б добре, якби вона взагалі не приїжджала. Або ти поставив її на місце. Ти ж не робив цього роки. Ні, Андрію, я втомилась, що треба воювати в власному домі і у стосунках з тобою.
Андрій пробував її переконати, та Зоряна залишалась непохитною. Вона так і не дізналася, чи зраджував їй чоловік, чи був він лише під каблуком у Вікторії та Ксенії. Прагнути шукати в його соцмережах вона навмисно не стала.
Колись Зоряна шукала кохання. Але що робити, коли чоловік поряд більше любить себе, комфорт і половинчаті рішення? Вона зрозуміла, що треба розпочати з любові до себе самої. Прагнення стежити за колишніми лише відволікало від справжньої цілі.
Тож вона залишила минуле, відкрила нову сторінку і зрозуміла: тільки коли любиш себе, можна по-справжньому любити інших. Це й стало її головним життєвим уроком.
