Тоді й не треба на молоденьку дівчину нав’язуватись! підскочив Валерій.
Щотото?
Ви ж Насті всю голову намотали! Хіба не бачите, що вона вам зовсім не падчериця?
Петро не втримався однією рукою схопив хлопця за куртку, іншою готовий був вдарити.
Петечко!!! крикнула налякана Настя, і відпустила нападника.
Петро одружився з Ларисою, коли її дочці Насті було десять років. Дівчинка добре памятала свого біологічного батька, який загинув за два роки до шлюбу, і спочатку ставилася до нового чоловіка матері насторожено. Але Петро зміг знайти спільну мову.
Настя не називала його «тато», проте «Петечко» звучало так мило і подомашньому, що ніхто не сумнівався: вони близькі. І саме завдяки Насті вдалось зберегти сімю, коли через шість років після весілля «чорт» підгорнув Петрові на корпоративі з колегою Інною.
Він просто випив зайве, підхопив кураж від загальної веселості і, мабуть, нічого конкретного не памятав, а Лариса все ж дізналася.
Петро благально просив пробачення, та дружина не хотіла його слухати і погрожувала розлученням. У цей час Настя ще навчалась у школі, но добра, чутлива і вразлива дівчинка помітила, що між батьками щось не так, і дуже засмутилася.
Тільки заради Насті я тебе прощаю, пробурмотіла Лариса, але це перший і останній раз.
Наступний раз тільки розлучення.
Петро, підбіваючись до себе, вирішив спокутати провинність, проводячи ще більше часу з сімєю, і з полегшенням помітив, що очі падчерини знову сяють радісно.
Коли дівчинці виповнилося вісімнадцять, вона привела додому свого кавалера Валерія.
Петру з першого погляду не сподобався хлопець: худий, кмітливий, самовпевнений і завжди з посмішкою. Лише заради Насті, яка дивилась на нього закоханими очима, Петро намагався стримати себе.
Настюша, ти впевнена, що це той, кого ти шукаєш? тихо спитав він, коли жених залишив їхню квартиру.
А що, Петечко, ти не подобаешся? засмутилася Настя. Ти просто мало його знаєш. Валерій дуже хороший.
Петро важко зітхнув, але змусив себе посміхнутись.
Подивимось. Ти ж не можеш зробити поганий вибір.
Валерій, схоже, відчув недоброзичливість з боку отчима. Він намагався уникати зайвих зустрічей, був ввічливим, хоч це й йшло йому не легко.
А потім Петру стало не до майбутнього зятя дружина звинуватила його в новій зміні з Інною.
Що, вона тобі так сподобалась, що ти знову не встояв? розлютилася Лариса. То йди до неї! Чому мучиш мене?
Ларисо, а чого? здивувався він. Після того випадку йому і в голову не приходило зраджувати знову. Звідки ти це взяла?
Люди добрі, сказали інші.
Він не став довго розбиратись, набрав номер Інни і підняв гучність.
Петре, прошепотіла колега, почувши його питання про їхні стосунки, ти що, знову напився?
Я ж лише півроку заміжня, і дитину чекаю від чоловіка.
Ти кудинебудь ходив, коли я на роботі? підколотила Інна.
Вибач, буркнув Петро. Помилка.
Лариса глянула на нього з незручністю, підвиснула, а потім вийшла з кімнати. Декілька днів не говорила з ним, демонструючи характер, а потім, здається, усе владно склалося.
Насті довелося вигадати якусь довгу історію, чому батьки сперечаються. Хлопець, хоч і був зайнятий своїми стосунками з Валерієм, все ж хвилювався за батьків.
Пізніше Петро потрапив під машину. Якась автівка раптом вїхала в проїжджу частину, ніби хтось штовхнув його ззаду, і вдарила його в ноги. На щастя швидкість була низька, і він вийшов лише з розтягненням ноги і легким струсом мозку.
По квартирі Петро рухався з труднощами, а Настя, ні нащо не зважаючи, доглядала його. Готувала їжу в «потіці», читала книжки, або просто болтала про ніщо.
Чому ти з ним возишся? колись випадково почув Петро розмову Насті з Валерієм у передпокої. Він вже дорослий, нехай сам!
Валерію! прошепотіла Настя, явно розлючена. Петечко для мене ніби батько! Я його люблю і буду піклуватись, що б хто не казав!
Валерій незадоволено пробурмотав якийсь виправдовувальний текст. Петро усміхнувся хорошу дівчину вони з Ларисою виховали.
Не пройшло і кількох місяців, як на Петра впала нова неприємність. Керівник, за вказівкою клієнта, якому їхня бригада встановлювала натяжні стелі в квартирі, звинуватив його в халтурі.
Леонід Сергійович каже, що стеля в одній кімнаті провисла, кути криві. А ще почав керівник і тихіше продовжив: Він повідомив мені, що ви у нього вимагали гроші.
Що за дурниця?! Ми все зробили якісно і нічого додаткового не просили, Петро задихався від обурення.
Леонід Сергійович вимогливий і надзвичайно педантичний замовник. Команда втомилася відповідати на його питання, хоча в підсумку чоловік був задоволений роботою. Чому ж раптом він почав скаржитися?
Їдьте до нього і розберіться! відрізав начальник. Переделайте, щоб він перестав погрожувати судом. Інакше вас усю бригаду в вулицю з «вовчими» квитками.
Того дня Петру не вдалось звязатися з клієнтом, і ввечері він прийшов додому з похмурим обличчям, розповівши сімї про інцидент.
Петечко, не хвилюйся! одразу підстигла його Настя. Він щось переплутав. Хочеш, поїду з тобою? вона тривожно глянула на нього.
Не треба, щоб ти залишився без роботи, зітхнула Лариса. Звяжись якимось чином.
Леонід Сергійович, побачивши Петра, злякався.
Чого ви хочете? крикнув він. Через суд будемо розвязувати! Халтурники! Я добю вас до звільнення!
Можна показати, де ми помилилися все виправимо, Петро стискався, щоб не збудити лиха.
Нічого не треба дивитися! виголосив Леонід різко. Спеціалісти розберуться! Чи то ви, чи то ми!
Терпіння Петра скінчилося. Він відштовхнув замовника, сказавши «Вибачте», і пройшов у квартиру, ідучи під крики. Як і очікувалося, зі стелею все було в порядку.
Петро підняв брову і важким поглядом накинувся на Леоніда.
А гроші! Ви ж їх у мене вимагали! той знову спробував обуритися, вже не так впевнено.
Коли Петро підкрався до нього на кілька кроків, замовник споткнувся, вдарився об кут стіни і почав панічно кричати про поліцію.
Тихо, спокійно сказав Петро, глянувши в очі лякливому чоловікові. Скажи, сам ти вигадав це чи хтось підказав?
Леонід судорожно проковтнув і почав говорити швидко. За його словами, якийто молодий хлопець на імя Валерій підкинув йому чудову ідею поскаржитися на майстрів і отримати компенсацію за їхні «косяки». І він вже так робив, і все йому вдавалось! Чому Леонід не може так заощадити?
Більше того, той «радник» заплатив трохи, щоб Леонід окремо поскаржився на бригадира, аби його звільнили з ганьбою. Чому б і ні? Бригадир йому, схоже, подобався
Петру не довелося довго розмірковувати. Він показав на телефоні сімейне фото, де був і майбутній зять.
Це він?
Тактак, кивнув Леонід, заздряче дивлячись у камеру. Ви знайомі?..
Валерій стояв перед будинком, чекаючи Настю на вулиці, хоча завжди підходив за нею. Краще. Хлопець, побачивши майбутнього тестя, злякався й відскочив.
Навіщо? запитав Петро лише одне.
Тому що не треба приставати до молодої дівчини! підскочив Валерій.
Щотото?
Ви ж Насті всю голову намотали! Хіба не бачите, що вона вам зовсім не падчериця?
Петро схопив хлопця за куртку, готовий був вдарити.
Петечко!!! крикнула налякано Настя, і відпустила нападника.
Ой, які вікна! сказав Валерій, стрибнувши подалі від Петра. Я хотів, щоб вас тут не було!
І Ларисі про «зміну» розповів я! Хто б міг подумати, що так обернеться?
Під машину мене теж ти штовхнув?
Нініні! протестував Валерій, піднявши руки. Не навішуйте на мене зайвого!
! зневажливо крикнув Петро. Навіть руки твої не хочу бруднити.
Настя, дізнавшись про скандал, кинула Валерія, хоч той і благав її пробачити. Вона вирішила зайнятись лише навчанням батьки її в усьому підтримували.
