ПЛЮШЕВИЙ ЯНГОЛ
Здравствуй, колишній чоловіче мій! Навряд чи колись прочитаєш цей лист. Не важливо все вже давно сказано, а з роками погляд на молоді роки змінюється, ніби через інші окуляри.
Двадцять років минуло з того дня, коли ми офіційно розлучилися. Я чітко памятаю судовий зал у Києві: суддя радив нам не поспішати з рішенням, бо у нас був підлітокдитина, Оленка, тоді 14річна. Та я була непохитна: «Відразу розірвіть наші звязки!»
Ти мовчки кивнув головою, залишаючись при своїй думці, чи то прийнявши її, чи то ні.
З того моменту сімя перестала існувати. Наші життя текли поруч, та стали чужими. Ми перестали розмовляти, адже нічого спільного більше не залишилося. І тут раптом Оленка запитала: чому тато і мама більше не разом? Ми ж ніколи не сварилися, не мали розбіжностей, жили в радості і гармонії…
Ти ніколи не зізнавався в коханні, і не треба було. Твоє кохання було в поглядах, в діях. Ти дарував незвичайні подарунки, кожен зі смислом.
Памятаю, під Новий рік ти повісив на ялинку смішного плюшевого янголика, який, здається, купив у лавці на Подолі. Під бой курантів виголосив:
Нехай цей янголик стане символом нашої любові!
Відтоді цей символ вішався над вхідними дверима, а кожного року янголик «перелетав» на ялинку, охороняючи наше щастя. Чи вдавалось йому це? Потрібно визнати, ні.
Я, не замислюючись, закохалася! Пристрасть охопила мене, мов ураган, темна і спустошувальна. Це було ніби демонічне бачення, адже мій коханець був уже одружений і мав двох донок. Ми з ним переступили усі межі, наші діти, його дружина, мій колишній чоловік усі страждали. А ми, охоплені гріхом, не бачились нічого, лише смакували палкістю.
Прозріння прийшло після шести місяців безумства. Боже! Ми ж з ним різні, наче «так» і «ні». Що ж я натворила?
Щоночі мене мучив один й той самий сон. Я хотіла зайти в дім, та він був опутаний густою брудною смугою. Крок за кроком я ковзала в цю грязь, і вона втягула мене, віддаляючи будинок все далі.
Коли я нарешті визволилася з цього болота, ти, моя друга половинко, вже мав нову родину. Я розумію і не суджу. Кожному потрібне кохання, спокій і стабільність. З того часу пройшло багато води
Юність, донька, онучка ось усе, що залишилося між нами, Ігоре. Ти так мало знав про наші долі. Наші шляхи розійшлися.
Наближається Новий рік Я знову повешу нашого янголика на ялинку. Він зберігся добре, лише крила трохи відпали.
