Оставте її в пологовому, наполягали родичі.
Навіщо ти її взяла? розлючувався чоловік, вказуючи на новонароджену дівчинку, що спокійно лежала в ліжечку. Тобі ж сказали про її діагноз!
Як можна так? Ти розумієш, в що ввязуєшся?
Дівчина розуміла, всупереч тому, що про неї думали, навіть коханий Сашко і вся родина.
І навіть її мама Надія, бабуся Ліночка так вона назвала малятко вигукувала:
Ну, навіщо, Олечко? Будеш ще дітей народжувати! А це яка травма! Візьми під собою ношу, щоб не падала, донечко!
Бо казали, що вона довго не протягне!
Так і сказали. І запропонували залишити дитину в пологовому це було цілком зрозуміло: не всі батьки можуть впоратись з таким шоком. Якщо іноді матері залишають навіть здорових дітей, то хворихто
Крихітка навіть не плакала: у неї були синюшні губки і кінці пальців це в медицині називається акроціанозом.
У дівчинки виявили вроджену ваду серця середньої тяжкості дефект міжжелудочкової перегородки: вижити можна, та важко.
Той же лікар сказав, що можна жити, хоча і будуть труднощі. І тоді Оля захотіла забрати малятко додому: у справах, що стосуються дитини, остаточне слово завжди за мамою.
Тоді все і почалося.
«Люблячий» чоловік і батько відмовився майже одразу, коли зрозумів, що вона не планує залишити доньку. Наостанок він вигукнув, що якщо жінка передумає, можливо, він і повернеться. І якщо вона ще мріє будувати з ним сім’ю, то треба поспішати. Ось така у Сашка виявилась сильна любов.
Але Оля не звинуватила чоловіка: не всім під силу жертвувати собою, а в цьому випадку треба було саме так.
Чоловік приїхав за Олею з донечкою, правда без букетів і куль що радіти?
Бабусі з обох боків одразу вказали свою позицію: залишай у пологовому це нам не треба. І ви ще будете стверджувати, що чужих дітей не буває?
Дівчина намагалась зрозуміти родичів і чоловіка, але у неї це не виходило: хоч маленький букетик принести можна було?
Ніхто не підтримав молоду маму! Тільки один вірний школяр, закоханий у неї з дитинства Михайло Коростилов.
Вони останнім часом рідко спілкувались Сашко був проти:
Дружби між представниками різних статей не буває, не навішуй мені лапшу! Я ніколи не вірю, що у вас щось було!
Михайло і вона змирились, проте Оля часто згадувала свого другавеселунка з простого села, якому не подобалась мама Надія.
То був Олександр інша справа! Чудовий хлопець, а не цей «шалений», що після коледжу працює на заводі!
Тоді ракети в небі розрізали хмари, а ІТтехнології вторгались всюди.
Михайло працював оператором на заводі, спеціалістом з управління механізмами, і був цим задоволений.
Знаєш, Ольгуне, він називав її так, що дратувало маму Надію «ох», село! а мені підвищили зарплату! Може, мама дозволить вийти за мене?
Наївний закоханий сподівався, що якщо мати дозволить, то гарна Олечка стане його дружиною: вони ж давно дружили!
Те, що дружба з часом перетворилась на кохання, для Михайла не було сумнівом.
Але вона вже закохана в Сашка симпатичного інтелігентного хлопця з доброї сімї, якого схвалила мати.
Оце я розумію не соромно показувати подругам! А не той твій коханець простий, як три копійки!
Олечці було незрозуміло, навіщо свого обранця показувати підругам: то її, то мамини. Але їй приємно було, що любляча жінка схвалила її вибір, інакше були б проблеми владна дама любила добиватися свого, тиснула і шла напролом.
У підсумку, Оля привезла з пологового Ліну, схожу на Кату Тихомирову з фільму про Київ і сльози. Єдина різниця у Оліної Лінки виявили серйозну патологію, і було ясно, що швидко перейти з поганої реальності в хороше життя, як у кіно, не вийде.
Отже, Оля думала, що всі одразу залишать її: і чоловік, і обидві мами папа вже не був, і інші.
І вся родина підхопила маму Надію:
Ти що, зовсім зїхала? Хочеш усе життя кудись кудисись втікати? Поверни її, доки не привикнеш! І Сашко одразу повернеться!
У захваті від чоловіка була не лише мати, а й решта.
А от Олечка, у шоці від зради родичів і коханого, не хотіла, щоб Сашко повертався.
Хоч вона ще любила чоловіка, всередині вже розпочався процес руйнування цього кохання.
Була ясна, що жити рука в руку і в один день розійтись вже неможливо за час так багато змінилось, навіть страшно. І не на краще.
Чоловік у той же день поїхав, привізши їх додому: квартира належала дівчині, а речі він забере пізніше.
Олечка залишилась одна з горем і хворою Лінкою: вона не уявляла своє майбутнє з дівчинкою в рожевій дитячій!
Сашко сам наклеїв шпалери: «У моєї дочки буде все найкраще!»
Тепер була рожевий дитячий куточок, гарний білий меблі, а майбутнє Ліни виглядало туманно. Чи буде воно у її дочки?
Сльози не було лише емоції. Тоді Оля подзвонила вірному Михайлові, з яким звязок майже розірвався: «Що сталося, брате?» і чоловік був проти.
Все це розповіла розчарована дівчина новому кавалеру. Але хлопець, розуміючи абсурдність, не зміг приховати радості!
Бо до зали очікування, де він провів кілька останніх років, їхав потяг: Михайло, нарешті, отримав своє щастя!
У квартирі одразу почалась рух: дівчина заспокоїлась, випила чай з молоком так треба! Хлопець схопився в магазин і купив усе потрібне для малюка все, що назвав Михайло «Лінка», вже було куплено.
Кроватка перенесена в іншу кімнату Ольгуня мала спати поруч, на відстані вытягнутої руки! І не сперечатися!
Дівчина і не сперечалась раптом накотилася нечувана втома: так буває, коли після сильного нервового напруження людина відпускає і приходить до себе. Перша красуня Оля Борисова повільно приходила у себе.
Вона просто упала, не думаючи ні про що адже вірний і надійний Михайло був поруч: «Не хвилюйся, Ольгунь я подивлюсь за нею!» І подивився, що характерно
Коли вона прокинулась, підгузок у донечки вже замінений, на кухні кипів бульйон, Михайло дрімав поруч зі сплячою Лінкою Оля спала на іншій стороні двоспального ліжка.
Прокинута дівчина відчула дивне спокій і впевненість, що все буде добре: вони обовязково виберуться. І вони втроє так! почали поступово вибиратись.
Михайло приходив щодня, допомагав і фізично, і фінансово: лікування дівчинки виявилось дорогим.
Щоб Ольгуні було легше доглядати за малюком, найняли няню, яка приходила кілька годин на день.
Вечорами хлопець гуляв з дівчинкою, допомагав її купати: одна Олечка б не впоралась. Жоден чоловік і жодна мати не дзвонили.
Через півтора місяця за речі приїхав Сашко:
Я ж знав, що ти за спиною Це можливо, не моє у нашій родині дефектів не було! І мати моя не дзвони! І на аліменти не розраховуй!
Вона вже не розраховувала, і давно, і не лише на аліменти.
Тоді Михайло акуратно відштовхнув крикливого, повністю збентеженого інтелігентного хлопця з доброї сімї:
Вали звідси, програмісте!
Програміст полетів, а Олечка подала на розлучення. Але уникнути аліментів від біологічного тата не вдалось.
Час минав, лікування донечки давало результат вона почала поволі румяніти. Але радикальне поліпшення мало прийти після операції: дату вже призначили.
Весь час вірний Михайло був поруч. І настав момент, коли дівчина попросила його залишитись. Не через подяку, а бо відчула, що потрібен він не тільки як помічник.
Незабаром Лінку прооперували: післяопераційний період пройшов без ускладнень. Потім реабілітація і привикання до здорового життя.
Коли дівчинка пішла в школу, її відправили у студію фольклору: вона прекрасно виконувала українські народні пісні, у неї виявився абсолютний слух.
Тим часом у матері Олі вже був власний блог: дівчину вона завела за підбадьоренням Михайла люблячого і незамінного!
Ти ж, Ольгунь, у мене розумниця! Тому просто фотографуй Лінку, підписуй цікавіше і публікуй регулярно!
Вона стала це робити, і людям це дуже сподобалось: просте життя дитини, що одужала після тяжкої хвороби, її захоплення і радості.
Тоді підросла Лінка стала вигравати конкурси. Оля почала викладати не лише фото, а й записи її пісень. Кількість підписників зростала експоненціально.
Відносини з мамою залишились прохолодними: вона так і не простила донці непокору. І внука її не цікавили ні хворий, ні здоровий: «Тож живи сама!»
Першим подзвонила колишня свекруха після перемоги в конкурсі:
Олечка, як же дівчинка схожа на мого Сашка одне обличчя! Ми просто вражені!
А поїхала вона, ні, зателефонував колишній чоловік:
Вибач, я тоді загорівся. Тепер бачу, що був не прав! Хочеш сходити кудись ти, я і Лінка? Я ж можу спілкуватись зі своєю дочкою!
Звичайно, можеш, Сашка! Але треба, щоб і твоя донька теж цього захотіла!
А куди ж ми підемо, Саша? Потрібно спитати Ліну чи вона хоче зустрітись з чужим дядьком. Я з нею поговорю і перетелефоную.
Тринадцятирічна Лена, знаючи про двох батьків, не захотіла:
Навіщо? Я його зовсім не знаю, мамо! І про що ми будемо з ним говорити?
Тому, вибачте, дорогі люди: хлопцю, а не дівчинці!
Як у кіно: отримаєш діру від бублика, а не Шарапову!
Наступного дня несподівано подзвонила мама Надія, що надала велике значення зовнішнім ефектам. А тут красива картинка, чарівна дівчинка з розкішним голосом, що вигравала призи: не соромно показувати подругам
Та мила і добра Оля виявилась дуже злопам’ятною хто б міг подумати! і не простила бабусі, що захотіла зустрітись з онукою, крисенящою
Звісно, дуже здорово отримати готову розумну, здорову, красиву, успішну та самодостатню дівчинку. Але значно приємніше виховати таке чудо власноруч: тоді відчуваєш глибоке задоволення, що ти це змогла, і ти справжня мама! Так, Михайло справжній тато, звісно. А це дорогоцінне.
А всі інші нехай беруться за руки і йдуть куди хочуть! Чи в лісі, чи на хутір з сітками для ловлі метеликів: а їм там не раді.
Жорстко? Дуже жорстко! Справедливо? Дуже справедливо! І це стосується вас, батько Саша і баба Надя, перш за все.
