Ти ж ще й бухгалтер, а вже мусиш прибирати офіс. Якщо це тобі не до вподоби кинь трудову і йди геть. Ти новенька, тож терпи, а ще дякуємо, що взяли на цю посаду без жодного досвіду!
Секретарка, розслабившись у своєму кріслі, гордо поглянула на нову співробітницю. Та ще довго тут не протягнеш.
Скільки разів на день треба вити? тихо спитала Олелія.
Все поясню! широкою усмішкою відповіла секретарка, йдемо, покажу робоче місце, представлю колег
Олелія вагалась, потім крокувала за статною жінкою. Той відкрив двері до великого приміщення, розділеного на крихітні робочі кабінети, де хтось сидів за моніторами.
Дівчата, ось Олелія, новенька. Новенька це наші дівчата!
Одразу десять пар очей спостерігали за новачком. У повітрі нависло важке мовчання, а Олелія, аби не здаватися надто наляканою, посміхнулася і привіталася. Дівчата шепотіли між собою.
Ой, яка радість, що в нас зявилась новенька, вигукнула одна, а то давно в офісі пил збирає.
Це, звичайно, добре, продовжила інша, тільки вона садитиметься поруч зі мною. І доведеться терпіти чужі клацання клавіш, крики і, можливо, плач.
Ну і добре, сказала третя, час вже виходити з зони комфорту.
Ага, раніше ми лише твої крики слухали, додала четверта, тепер займеш наше місце.
Тихіше, колеги, гаразд? усміхнулася секретарка, ось, Олелія, твоє робоче місце в кутку. На компютері знайдеш папку «Інструкції та завдання». Читай, вивчай, запамятовуй. Твою допомогу надасть руденька Галина. Якщо щось не зрозумієш одразу до неї.
Олелія кивнула. Секретарка вийшла, а дівчата знову занурились у екрани. Галина уважно подивилася на новачка.
Ти нагадуєш мою молодшу сестру, новенька, самозадоволено усміхнулася Галина, це дасть тобі перевагу в моїх очах. Не роби дурниць, і тоді ми порозуміємося Так, Олелія, працюй. Під час обідньої перерви підхожу, відповім на питання. А зараз не відволікайся, домовились?
Олелія сідає у крісло, оглядає столик: лоток для паперів, склянка з ручками, монітор, килимок і мишка. Під столом відро для сміття і горщик із старим, висохлим алое.
Аптека в горщику, прошепотіла вона, чому ніхто за ним не доглядає?
Олелія розслабилась, оглянула всіх, хто зайнятий роботою. Пальці стукали по клавіатурі, калькулятори клацали, ручки трималися за чернетки, іноді прозвучали сумні зітхання, коли цифри не сходилися.
Їй не дуже подобалося, адже лише щойно закінчила університет і не мала досвіду. Та робота в бухгалтерській компанії обіцяла швидкий карєрний зріст, а зарплата в гривнях була привабливою для молодого спеціаліста.
Коли настав обід, Галина підходила і сорок хвилин відповідала на запитання новачка.
…Все, будь ласка! У мене вже мозок кипить Давай відпочинемо, нарешті сказала Галя, відкинувшись у спинку. О, ця пальма
Це алое, виправила Олелія.
Так, алое. Я знаю! закрутила очі Галина, воно залишилося від нашої великої покровительки цифр і балансу, Віри Пальної. Вона була майстром найвищого класу, вела важливих клієнтів. Коли її імя зявлялося у звітах, податківці плакали. Шкода, що вона вже на пенсії. Від неї можна було навчитися корисним порадам.
Ти тепер її заміна? запитала тихо Олелія.
Я? Ні! У неї досвід більший, ніж у мене років Вона вже занадто стара, щоб сидіти цілий день. Ми організували маленький сабантуй у офісі, подарували їй подарунки, а тепер залишили їй це алое. підвищила голос Галина, вирощуйте його, поливайте, дівчата.
Олелія з жалем подивилася на скручене стебло: рослина вже мала десять років, а може й більше.
Пройшов майже місяць. Два рази на тиждень Олелія приходила раніше, щоб прибрати підлогу у кабінетах, у вхідній зоні, у кабінеті директора. Це забирало час і сили, і до початку робочого дня вона була вже втомленою, проте висока зарплата змушувала її залишатися.
Вона сподівалася, що доведення себе як цінного фахівця знятиме додаткове навантаження. Однак осіння застуда розбила її план: голова боліла, горло печало, а до обіду залишалось далеко, а незавершені завдання палали червоним світлом.
Олелія схвилювалась, розірвала мяке листя алое і вкладає його в рот. Поступово полегшення прийшло, і через півгодини вона вже почувала себе краще.
Серйозно? Все готово? підняла брову Галина, переглядаючи документи, без помилок. Молодець, новенька!
Галина дала нове завдання, і Олелія, вже звикла до додаткових обовязків, швидко працювала.
Як ти так швидко зводиш ці таблиці? запитала Галина, здивована.
Ось, дивися, якщо ми беремо ці показники відповіла Олелія, показуючи свої прийоми.
Я зрозуміла, ти молодий фахівець, сказала Галина, ось ще одне складне завдання, на якому я працюю з ранку. Чи вдасться тобі?
Олелія вивчала його, а горло знову боліло, тож знову жувала листок алое.
Галино, все готово. Перевір! сказала вона ближче до кінця дня.
Колеги піднялися, здивовані, чи новачка обігнала Галина. Вона різко схопила мишку з рук Олелії і оглянула таблицю.
Як ти це зробила?
Я просто добрий спеціаліст, хоча й молодий. Потрібно було подумати і застосувати правильні методи
Стоп! Я добрий спеціаліст, дівчата добрі спеціалісти, а ти просто молодий. Що саме ти зробила? розлютилася Галина.
У цей момент у кабінет влетіла секретарка.
Дівчата, завтра прийде Віра Пальна. Вона має справи з директором, а потім обіцяла завітати до нас. Якщо будуть питання готуйте їх.
Готуй питання, прошипіла Галина, поглянувши на Олелію.
Олелія не знала, що запитати, бо в голові було ясно, ніби вона вже все розуміє. Дівчата копалися в папірцях, шепотіли, сварилися, кожна хотіла, аби Віра Пальна приділила їй більше часу.
Наступного ранку хлопці й дівчата готувалися до зустрічі. Олелія завершувала термінові справи, жуючи листя алое, і раптом у офіс ввійшла гість.
Це ви новенька? спитала вона, підходячи до Олелії.
Доброго дня, відповіла дівчина, вкладаючи ще один кусок алое в рот.
Віра Пальна, високенька жінка з акуратним пучком, поправила окуляри і скептично оглянула монітор і кущ.
Вибачте, я не підготувала питання, бо багато роботи
Добре, я не збираюся роздавати поради, я вже на пенсії. Майстеркласу не буде, показуйте питання, а я можу просто поговорити
Під час перерви Олелія вперше спустилася до кафе, щоб нормально поїсти. Коли вона вже збиралася сісти, кликнула її Віра Пальна.
Сідай до мене, розкажи, як працюється. Я бачила, що ти сьогодні робила. Добре, ти розумна. Досвід у тебе великий?
Ні Я лише місяць працюю. Люблю бухгалтерію, і з кожним разом стаю кращою, мовила вона.
Ти стежиш за моєю рослиною? Жуєш її? Смачно? засміялася Віра.
Горло боліло, спробувала Тепер легше.
І робота піднялась, так? Це чудове алое! Чарівне?
Чарівне? спитала Олелія, насупившись.
Це, напевно, допінг, підморгнула Віра, мій подарунок дістаєш, з ним не пропадеш. Якщо б дівчата були швидші, у них був би чудовий засіб.
Я не розумію, про що ви? здивовано спитала Олелія.
Не знаєш легенду про столітника? Могутній чаклунлікар, який, підчас подорожі пустелею, знайшов дерево з мясистим листям і випив його сок. Потім відновив сили і жив ще довго. Тепер це дерево залишилося у нашому офісі.
То це про лікарські властивості, а не про бухгалтерію, мимоволі підказала Олелія.
Я знаю, але, можливо, той же принцип працює і тут. Замість чаклуна бухгалтер, замість пустелі пенсія Я колись була молодою дівчиною, мене навчала сувора жінка, а потім вона поїхала до санаторію. Я випадково спробувала алое, і це стало моїм шляхом до майстерності. Тепер ця рослина мій скарб.
І чому ви не відповіли на запитання дівчат? Просто забули, що все вже відомо?
Я звичайний працівник, нічого надзвичайного.
А це не чесно!
Хто каже про чесність? підморгнула Віра, кому це шкода? Клієнтам? Ні! Тобі? Теж ні!
Після короткої розмови Віра повернулася до свого кабінету, а Олелія продовжила працювати, беручи день за днем нові складні завдання. Через місяць вона вже не мила підлоги, а отримувала найважливіших клієнтів, вирішувала справи «на тисячний клік».
Я весь день малюю цифри, ні росту, ні різноманіття, думала вона, в чому інтерес?
Через кілька місяців Олелія написала заяву про звільнення.
Навіщо ти йдеш? У тебе топові клієнти! Ти на вершині! здивувалась Галина, хоча й раділа, бо знову зможе стати кращою.
Я переїжджаю в інший район, сюди дістатися важко, вигадала Олелія, збираючи речі.
Ти божевільна, новачко! гомоніла Галина, тепер треба все заново будувати, хто повірить, що ти суперспеціаліст?
Нічого, впораюся Ти що, захворіла? зацікавилась Олелія.
Трохи застудилася.
Алое! Пожуй листок одразу легше.
Ти не в собі? О, залишаєш цю «пальму» і ще її лікуєш!
Спробуй, підморгнула Олелія, тобі сподобається.
Галина недовірливо подивилася на новеньку, а потім розламала мяке листя.
